Спецпроект

Комендант харківського гуртожитку влаштував музей

Комендант гуртожитку юракадемії в Харкові, Костянтин Малютін, облаштував музей. У двох кімнатах на першому поверсі стандартного дев'ятиповерхового гуртожитку зібрані старовинні речі, починаючи з часів Запорізької Січі і закінчуючи сучасною Україною, але найбільше в експозиції предметів, пов'язаних із Другою світовою війною і радянським періодом.

Про це пише segodnya.ua. 

 

Ідея створити музей при гуртожитку у коменданта з'явилася три роки тому. "Я сам за освітою історик, 29 років відслужив в армії, завжди цікавився Другою світовою. А кілька років тому вирішив організувати стенд "Україна в огні", присвячений подіям 1941 року, щоб показати, які ми терпіли тоді поразки", - розповідає Малютін.

Кинувши клич серед студентів, комендант тільки і встигав приймати раритети. Каністру з написом німецькою привіз студент з Західної України, інші відшукали вдома на горищах військову форму, листи, ордени і навіть прялку.

В окремому куточку підполковник відтворив атмосферу радянського житла: на столику стоїть самовар і стакани в металевих підстаканниках, друкарська машинка і навіть старовинний патефон, який і зараз видає мелодійні звуки вальсів.

Представлена ​​тут і еволюція прасок: від чавунного до найсучаснішого. Поповнювали колекцію і співробітники гуртожитку. "Мого батька на війні нагородили чотирма орденами Червоної Зірки, це дуже рідкісний випадок. Ось тим, що в мене залишилося, я і поділилася з музеєм", - говорить співробітниця Ніна Кузьміна. Студенти проводять чимало часу в музеї, розглядаючи експонати, заглядають сюди і учні інших вузів.

 

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.