В КНУ ім. Шевченка хочуть замість рефератів писати статті у Вікіпедію

В Київському Національному університеті обговорюється проект альтернативи стандартним рефератам - написання статей в український сегмент "Вікіпедії".

Про це повідомляє "Лови Момент!" із посиланням на заступника голови Наукового товариства студентів та аспірантів факультету соціології КНУ Олену Ляшеву.

"Написання статей для Вікіпедії передбачалося у вигляді альтернативного виду робіт, які можуть задаватися студентам, - зазначила Ляшева. - Сама ідея з'явилася у одного з викладачів факультету соціології - Тараса Цимбала".

За словами організаторів, проект спрямований на соціологію українською мовою: "Ми тільки за те, що б писати і про інші науки, але не намагаємося охопити всі одночасно".

Алгоритм написання статей такий:

1. Команда студентів, які мають певні навички роботи в Вікіпедії, формує теми статей;
2. Викладачі дають завдання студентам;
3. Студенти пишуть статті безпосередньо в Вікіпедію;
4. Викладачі перевіряють і оцінюють їх;
5. Команда студентів редагує і приводить статті до вигляду, що відповідає вимогам Вікіпедії.

На думку шевченківців, в результаті безглузде по суті написання нескінченних рефератів перетворюється на корисний і конструктивний процес створення інтерактивної енциклопедії.

На даний момент проект підтримав проректор з наукової роботи Валерій Григорук Валерій Іванович. Триває оформлення договору про співпрацю між КНУ та фондом "Вікімедіа".

Українська "Вікіпедія" станом на сьогодні містить майже 358 тисяч статей і є на 14 місці за кількістю матеріалів з-поміж усіх 282 мовних розділів енциклопедії.

У листопаді 2011 року повідомлялося, що українська вікі вийшла на третє місце за темпами зростання популярності.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.