Спецпроект

Кернес хоче в Харкові пам'ятник Висоцькому

У Харкові планують встановити пам'ятник актору і виконавцю авторських пісень Володимиру Висоцькому.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі Харківської міської ради з посиланням на міського голову Геннадія Кернеса.

"Ми хочемо поставити пам'ятник улюбленому народному музикантові. Він заслуговує того, щоб бути увічненим в Харкові", - сказав Кернес.

За словами мера Харкова, пам'ятник В.Висоцькому встановлять біля харківського Палацу спорту. При цьому терміни зведення нового монумента не уточнюються.

Володимир Висоцький (25 січня 1938 р. - 25 липня 1980 р.) - видатний радянський актор, співак і поет (бард), класик жанру авторської пісні, автор низки прозаїчних творів, заслужений артист РРФСР (1986, посмертно) і лауреат Державної премії СРСР (1987, посмертно).

Висоцький написав близько 700 пісень і віршів, з великим успіхом гастролював в СРСР і за кордоном. Як актор зіграв близько тридцяти ролей у фільмах (зокрема "Місце зустрічі змінити не можна", "Вертикаль").

Батько актора Семен Володимирович і його дядько народилися в Києві, на вулиці Воровського.

Пам'ятник Володимиру Висоцькому в образі капітана міліції Гліба Жеглова (фільм "Місце зустрічі змінити не можна") відкрито у 2009 році біля головного офісу МВС, на вулиці Богомольця в Києві.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.