Спецпроект

Кернес хоче в Харкові пам'ятник Людмилі Гурченко. Хоч вона була проти

Питання про назву вулиці ім'ям актриси Людмили Гурченко та установки їй пам'ятника в Харкові буде розглянуто вже найближчим часом.

Про це сьогодні заявив мер Харкова Геннадій Кернес, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"Є ініціатива назвати вулицю ім'ям Гурченко, це питання розглядалося ще за життя Людмили Марківни, - сказав Кернес на засіданні сесії Харківської міської ради. - Стоїть питання про встановлення пам'ятника або горельєфу Людмилі Марківні Гурченко. На топонімічної комісії будемо розглядати цю пропозицію, подумаємо, як, і де, і скільки це буде коштувати".

Також на засіданні сесії депутати вшанували хвилиною мовчання пам'ять померлих нещодавно почесних громадян Харкова: Людмилу Гурченко, засновника харківського Палацу піонерів Петра Слоніма та заслуженого будівельника України Володимира Реусова.

Харків часів "дорослого дитинства" Люсі Гурченко

У 2006 році харківський скульптор Сефайддін Гурбанов створив бронзову скульптуру актриси в образі Олени Крилової з фільму "Карнавальна ніч". Планувалося, що в день міста 23 серпня скульптуру встановлять біля Оперного театру. Але вибір місця для композиції викликав суперечки між міською владою, архітекторами та адміністрацією театру. 

В результаті 26 серпня газета "Труд" опублікувала відкритий лист Гурченко землякам-харків'янам, в якому актриса попросила владу міста "не ставити їй жодних пам'ятників - ні при житті, ані після".

Людмила Гурченко померла 30 березня в Москві на 76-му році життя.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.