АНОНС: 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова

Національна спілка кінематографістів України запрошує на вечір, присвячений 100-річчю від дня народження Сергія Параджанова, який відбудеться 9 січня у Києві.

Про це інформує Будинок кіно.

За рішенням ЮНЕСКО, 2024 рік – рік Сергія Параджанова, 100 років з дня народження якого відзначать 9 січня.

Сергія Параджанов - творець всесвітньо відомої кінострічки "Тіні забутих предків" за однойменною повістю Михайла Коцюбинського та сповненого поетики фільму "Колір гранату". Зазнавши політичного переслідування і пройшовши випробування радянськими таборами, режисер подарував світу й інші видатні роботи – "Легенда про Сурамську фортецю" та "Ашик-Керіб".

9 січня о 15:00 в Червоній залі Будинку кіно відбудеться показ оновленої копії легендарної кінострічки "Тіні забутих предків".

В рамках вечора глядачі також побачать рідкісні документальні кадри зняті за життя Сергія Параджанова, інтерв'ю з Майстром та спогади про нього тих, хто мав щастя із ним працювати. Показ унікальних матеріалів підготували відомі режисери Роман Балаян та Дмитро Томашпольский.

Показ фільму і вечір організовано за підтримки Посольства республіки Вірменія в Україні, Посольства Грузії в Україні, Спілки вірмен України, Національного центру Олександра Довженка.

Коли: 9 січня 2024 року 

Де: у Червоній залі Будинку кіно (Київ, Саксаганського, 6)

Вхід вільний.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.