АНОНС: Відкриття Музею Кисилина

Відкриття Музею Кисилина відбудеться 8 листопада.

Про це пише Волинський монітор.

"Ініціаторів такої справи кілька. Вони об'єдналися для спільної мети – збереження нашої історії. Найважливіший внесок зробив Василь родом із Нововолинська. У Кисилині колись жили його бабуся та дідусь. Він викупив приміщення під музей, зробив там ремонт і фінансує його", – розповів генеалог Артур Альошин, який займається наповненням музею, дослідженням історії села та, як сам зазначив, якісною подачею експонатів. Додав, що фундатор музею не хоче публічності.

Поки що в Музеї Кисилина будуть експонувати плакати, на яких можна буде побачити історичні об'єкти, карти та фотографії. Тут представлятимуть дані про першу згадку про Кисилин у документах, отримання ним міських прав, списки виборців серед місцевого населення та списки православного населення, а ще склад пожежної бригади. Списки католиків теж невдовзі представлять в експозиції.

"Музей буде місцем, яке регенеруватиме історичну пам'ять, заохочуватиме мешканців і вихідців із Кисилина ділитися спогадами. Ми плануємо проводити тут, зокрема, тематичні лекції про різні періоди історії містечка й околиць та людей, пов'язаних із цими місцями", – наголосив Артур Альошин.

Музей розташований у Кисилині на вулиці Набережній, 3. Він діятиме в приміщенні колишнього пункту ветеринарної медицини.

Його відкриття відбудеться в середу, 8 листопада, о 13:00.

Організатори запрошують мешканців містечка, нащадків колишні жителів Кисилина, а також усіх, кому не байдужа історія Волині.

Під час відкриття музею відбудеться презентація книги "Нариси історії містечка-села Кисилин" Василя Сокола.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.