IN MEMORIAM: Померла директорка Бібліотеки Петлюри в Парижі Ярослава Йосипишин

У Франції на 80 році життя відійшла у вічність директорка Української Бібліотеки імени Симона Петлюри в Парижі.

Про це сповістила журналістка Алла Лазарева. 

"Не стало Ярослави Йосипишин, директорки Бібліотеки Петлюри в Парижі. Востаннє бачила її не так давно, Ярослава встигла отримати медаль Симона Петлюри від конфедерації журналістських організацій України, яку привіз для неї з Києва Юрій Бондар", - написала Алал Лазерева.

Ярослава Йосипишин народилася 1943 року в Парижі. Її батьки – українські політичні емігранти. Батько Петро Йосипишин був старшиною запорозької дивізії Армії УНР, соратником Симона Петлюри.

Ярослава Йосипович Педагогічну школу в Парижі та Університет Париж-І Пантеон-Сорбонна. В університеті спеціалізувалась на кафедрі міжнародних відносин. Захистила магістерську роботу за темою "Львівський український університет". У 1981 році захистила докторську дисертацію за темою "Західноукраїнські землі між двома світовими війнами в міжнародних відносинах".

Працювала у Франції професором історії/географії у коледжі та ліцеї. Викладала в Українському Вільному Університеті в Мюнхені, професор-гість у Сорбонні. В 1990-х рр. викладала курси "Французька мова" і "Французька цивілізація" студентам Київського державного інституту іноземних мов (нині – Київський національний лінгвістичний університет).

Впродовж багатьох років досліджувала кельтську проблематику, пов'язуючи її з Україною. Була секретаркою і головною редакторкою бюлетеня "Amis des Etudes Celtiques" ("Приятелі Кельтських студій") при Сорбонні. А також членкинею Наукового Товариства імени Шевченка в Західній Європі.

З 1998 року Ярослава Йосипишин була директоркою "Української Бібліотеки імени Симона Петлюри". 

"Більшість свого життя вона присвятила збережненню бібіліотеки, якою опікувався ще батько. Її зусиллями збережено тисячі безцінних видань. Багато із яких немає більше ніде. Ярослава вважала, що бібліотеку не потрібно перевозити в Україну, бо вона має робити свою справу в Парижі. Допомагати фрацузьким науковцям досліджувати Україну.

Складно оцінити скільки своєю громадянською волонтерською працею Ярослава "зекономила" коштів для бюджету України. Десятиліттями зберігаючи і примножуючи колекції, які в нормальних країнах мають першорядну державну підтримку. Сподіваюсь, що її сумлінна праця буде оцінена українцями. І бібліотека імені Петлюри в Парижі буде збережена та стане важливим культурно-науковим центром України в Європейському Союзі", - написав історик Юрій Юзич.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.