IN MEMORIAM: Померла директорка Бібліотеки Петлюри в Парижі Ярослава Йосипишин

У Франції на 80 році життя відійшла у вічність директорка Української Бібліотеки імени Симона Петлюри в Парижі.

Про це сповістила журналістка Алла Лазарева. 

"Не стало Ярослави Йосипишин, директорки Бібліотеки Петлюри в Парижі. Востаннє бачила її не так давно, Ярослава встигла отримати медаль Симона Петлюри від конфедерації журналістських організацій України, яку привіз для неї з Києва Юрій Бондар", - написала Алал Лазерева.

Ярослава Йосипишин народилася 1943 року в Парижі. Її батьки – українські політичні емігранти. Батько Петро Йосипишин був старшиною запорозької дивізії Армії УНР, соратником Симона Петлюри.

Ярослава Йосипович Педагогічну школу в Парижі та Університет Париж-І Пантеон-Сорбонна. В університеті спеціалізувалась на кафедрі міжнародних відносин. Захистила магістерську роботу за темою "Львівський український університет". У 1981 році захистила докторську дисертацію за темою "Західноукраїнські землі між двома світовими війнами в міжнародних відносинах".

Працювала у Франції професором історії/географії у коледжі та ліцеї. Викладала в Українському Вільному Університеті в Мюнхені, професор-гість у Сорбонні. В 1990-х рр. викладала курси "Французька мова" і "Французька цивілізація" студентам Київського державного інституту іноземних мов (нині – Київський національний лінгвістичний університет).

Впродовж багатьох років досліджувала кельтську проблематику, пов'язуючи її з Україною. Була секретаркою і головною редакторкою бюлетеня "Amis des Etudes Celtiques" ("Приятелі Кельтських студій") при Сорбонні. А також членкинею Наукового Товариства імени Шевченка в Західній Європі.

З 1998 року Ярослава Йосипишин була директоркою "Української Бібліотеки імени Симона Петлюри". 

"Більшість свого життя вона присвятила збережненню бібіліотеки, якою опікувався ще батько. Її зусиллями збережено тисячі безцінних видань. Багато із яких немає більше ніде. Ярослава вважала, що бібліотеку не потрібно перевозити в Україну, бо вона має робити свою справу в Парижі. Допомагати фрацузьким науковцям досліджувати Україну.

Складно оцінити скільки своєю громадянською волонтерською працею Ярослава "зекономила" коштів для бюджету України. Десятиліттями зберігаючи і примножуючи колекції, які в нормальних країнах мають першорядну державну підтримку. Сподіваюсь, що її сумлінна праця буде оцінена українцями. І бібліотека імені Петлюри в Парижі буде збережена та стане важливим культурно-науковим центром України в Європейському Союзі", - написав історик Юрій Юзич.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.