IN MEMORIAM: помер чесько-французький письменник Мілан Кундера

Французький письменник чеського походження Мілан Кундера помер у Франції, йому було 94 роки.

Про це повідомляє Reuters.

Кундера народився 1929 року в чеському місті Брно. Закінчив школу в 1948 році та почав вивчати літературу та естетику на Факультеті Мистецтв Карлового Університету, але через два семестри розпочав навчання в Академії Кіно, де відвідував лекції з режисури та написання сценаріїв. В 1948 році майбутній письменник приєднався до комуністичної партії, яка на той період була головною в країні. В 1950 році він та ще один чеський письменник, Ян Трефулка, були виключені з партіï за "антипартійну діяльність". Кундера також був виключений з університету. 

Перша книга Кундери, збірка ліричних поем "Людина, Дикий сад", вийшла 1953 року, в ній автор ідеалізував комунізм. Але, за словами самого письменника, "зрілий період" його творчості почався в 1958 році, новелою "Я, похмурий бог", за нею послідували "Перший і Другий зошити безглуздого кохання" і роман "Жарт".

Наприкінці 1960-х років Мілан Кундера був відомим поетом і новелістом, лауреатом державних премій. На зламі серпня та вересня танки на вулицях Праги заполонили всі європейські ЗМІ. Саме в цій атмосфері Мілан Кундера вирушив в Париж для просування свого першого роману, який одразу ж став бестселером, а самого автора, завдяки досить таки саркастичній риториці його книжки, на Заході сприймали ледь як не дисидента.

Після еміграції був позбавлений громадянства тодішньої Чехословаччини.

У 1982 році письменник закінчив роботу над одним із своїх найвідоміших романів - "Нестерпна легкість буття". У 1988 році за цим романом Філіп Кауфман зняв фільм і Кундера став всесвітньо відомим.

В 1988 році за цим романом Філіп Кауфман зняв фільм, і Кундера набув всесвітньої відомості, хоч він і був незадоволений цим фільмом. Зараз Мілан Кундера живе у Франції з дружиною.

У 2019 році, через 40 років, Мілан Кундера відновив чеське громадянство. 

Більше про Мілана Кундера читайте у матеріалі Радомира Мокрика

 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.