У Львові оцифрують колекцію Дому Франка

У Львові в межах проєкту «FrankoData: відкритий цифровий музей» оцифрують архіви Дому Франка.

Про це повідомили у Домі Франка.

У Львові в межах проєкту "FrankoData: відкритий цифровий музей" оцифрують архіви Дому Франка. Це спільний проєкт з Інститутом франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка і за підтримки Українського культурного фонду. У планах реставрація, оцифрування та онлайн-презентація фондових колекцій. 

"Колекція Дому Франка нараховує приблизно 35 тисяч одиниць зберігання. В умовах воєнного стану, коли найцінніші експонати зберігаються у фондосховищі, ми зацікавлені в їхньому удоступненні хоча б у цифровому форматі. Для цього вже певний час триває робота над оцифровуванням музейної колекції", – йдеться у повідомленні музею.

У виборі предметів для первинного корпусу цифрових колекцій увагу зосередять на чотирьох тематичних блоках:

- Франкові ювілеї (25-літній та 40-літній ювілеї творчості);

- вершинні твори Івана Франка: створення, інтерпретація, реактуалізація ("Захар Беркут", "Украдене щастя", "Мойсей", "Іван Вишенський", "Лис Микита");

- Франкове коло сучасників;

- книжкова франкіана

Під час реалізації проєкту планують відреставрувати 116 музейних предметів, оцифровати 1200 одиниць зберігання й удоступнити онлайн у цифровій базі даних на оновленому вебпорталі Музею та у форматі виставкового проєкту й друкованого каталогу, а також зреалізовано програму супровідних науково-освітніх та інформаційних заходів. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.