На Львівщині замок ХVІІ століття повернули державі

Суд розірвав договір про концесію з приватним товариством та повернув у державну власність замок 17 століття у Львівській області — пам’ятку архітектури національного значення.

Про це повідомляє Львівська обласна прокуратура.

У прокуратурі не вказують, про яку саме пам'ятку йдеться, але з фото можна зрозуміти, що це Старосільський замок.

Правоохоронці встановили, що у 2010 році Львівська обласна державна адміністрація уклала договір концесії з приватним товариством. Компанії передали замок у користування з умовою, що вона проведе часткову реставрацію та буде використовувати будівлю для громадських і культурних потреб.

Однак станом на кінець 2022 року замок досі перебував у аварійному стані.

Також прокурор з'ясував, що концесіонер не уклав охоронний договір, а також договори оренди земельної ділянки та страхування концесії. Відповідно, він не сплачував концесійні платежі, оскільки об'єкт не був введений в експлуатацію.

Старосільський замок вважається одним з найбільших на Львівщині. Він розташований у селі Старе Село неподалік Львова.

Його збудували князі Острозькі у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу за участі архітектора Амвросія Прихильного. До нашого часу збереглося лише три вежі замку.

У 2010 році Старосільський замок передали в концесію на 49 років. Концесіонер обіцяв до 2012 року вивести пам'ятку з аварійного стану, до 2013 року — відновити одну з веж, до кінця 2015 року — ввести об'єкт в експлуатацію. Замок мав функціонувати як туристично-відпочинковий центр.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.