Спецпроект

АНОНС: Конференція програми «Жертви українсько-польського протистояння 1939–1947 років»

22 травня 2023 р. о 14.00 відбудеться підсумкова конференція за результатами реалізації дослідницької програми «Жертви українсько-польського протистояння 1939–1947 років».

Про це йдеться на сайті УКУ.

Місце проведення: Український католицький  університет у Львові (Паркова аудиторія Центру митрополита Андрея  Шептицького, вул. Стрийська, 29А). 

Учасниками заходу будуть: 

о. Богдан Прах, доктор гуманітарних наук, ректор Українського  католицького університету 

Галагіда Ігор, габілітований доктор, професор Ґданського університету

Разиграєв Олег, доктор історичних наук, доцент Волинського національного університету імені Лесі Українки

Андрій Яремчук, кандидат історичних наук, керівник проектів та програм  Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя Українського  католицького університету 

Володимир Ковальчук, кандидат історичних наук, старший науковий  співробітник Інституту української археографії та джерелознавства  ім. М. Грушевського НАН України 

Андрій Божик, доктор гуманітарних наук, незалежний дослідник 

Презентована програма під керівництвом професора Ігоря Галагіди була  започаткована 1 квітня 2018 року в Українському католицькому університету.  Учасниками програми були шість науковців з України і Польщі. 

Програма була покликана на основі критичних наукових методів встановити максимально повну статистику жертв серед цивільного населення (передовсім  українського) під час польсько-українського протистояння на Волині, Закерзонні і  в Галичині. 

Дослідження опиралося на європейський досвід увіковічнення пам'яті  жертв в України ("Книга пам'яті жертв Голодомору"), жертв війн і збройних  конфліктів у Німеччині (Gedenkbuch/Memorialbuch – жертви Голокосту),  Польщі та інших країнах. 

Програма була відповіддю на суспільний запит зцілення ран минулого та  пошуку нової моделі примирення й порозуміння між народами Центрально Східної Європи у взаємодії світського (секулярного) і релігійного (церковного)  сегментів українського та польського суспільств, "аби політика не заглушила  молитву". Щоб продовжувалася дорога взаємного прощення, до чого наші  народи закликають українські та польські Церкви.  

Кінцевою метою проєкту є представлення у відкритому публічному доступі  результатів дослідницької роботи та увіковічнення пам'яті українських жертв  військового насильства, політичного терору і дискримінаційної політики на  польсько-українському пограниччі. На основі археографічного опрацювання збережених джерел (зокрема усної історії) та фахової літератури передбачається  подальше видання поіменних списків жертв, збірників документів і  підсумкової наукової монографії.  

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.