Архіви презентували онлайн-виставку до ювілею Григорія Сковороди

Українські архіви створили онлайн-виставку з нагоди 300-річчя від дня народження видатного українського філософа-мислителя, письменника, педагога, музиканта, знавця античності та поліглота – Григорія Сковороди.

 

У виставковому проєкті представлені рукописи, автографи, першодруки, графіка, зокрема, зображення оригіналів та копій творів Григорія Сковороди: "Сад Божественных песней" [1757], "Басни Харьковскыя" [кінець 1760-х – 1770-х], ["Кольцо"] "Дружескій разговор о душевном мире" [1773-1774], "Разговор, называемый алфавит, или букварь мира" [1774], "Израильский змій" та інші документи про життєвий шлях, творчість, епістолярну спадщину філософа, що зберігаються в державних архівах України.

З матеріалами виставкового проекту можна ознайомитися на сайті Укрдержархіву за посиланням.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.