Рукопис Галілео Галілея виявився підробкою

Рукопис Галілео Галілея, який майже століття зберігався у музеї Мічиганського університету виявився підробкою

Про це повідомляє портал Наука.

 

Як з'ясувалося, документ виготовив більш ніж через двісті років після смерті Галілео відомий італійський фальсифікатор.

Уперше цінний папір з'явився на публіці 1934 року, коли його представили на аукціоні бібліотеки заможного колекціонера як аутентифікований італійським кардиналом рукопис Галілео Галілея. Документ містить усього одну сторінку, на верхній половині якого написана чернетка датованого 24 серпня 1608 року листа, у якому Галілео представляє новий телескоп дожу Венеції. Нижня частина містить опис спостережень за супутниками Юпітера у період між 7-15 січня 1610 року. У 1938 році рукопис потрапив до Мічиганського університету, де зберігався й донині як робота видатного Галілео Галілея.

Навесні цього року історик Нік Вайлдинг (Nick Wilding) з Університету штату Джорджія написав листа до університетського музею, де висловив сумніви щодо справжності документа. Його непокоїв водяний знак з ініціалами його виробника — "AS", а також із місцем виготовлення, вказаним як "BMO", тобто Бергамо. Немає жодних інших свідчень використання водяного знаку із "BMO", датованих до 1770 року, тоді як Галілео помер ще у 1642 році. Вчений дійшов висновку, що рукопис є підробкою, до того ж зробленою на початку XX століття відомим фальсифікатором Тобіа Нікотрою (Tobia Nicotra), який навіть сидів у в'язниці за фальсифікацію документів Галілео. Фахівці Мічиганського університету відтак провели власне розслідування, за результатами якого були вимушені погодитися з Вайлдингом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.