АНОНС: Презентація відеопроєкту «Жінки, які загинули за Україну»

До Дня Збройних сил України у Національному Музеї історії України у Другій світовій війні відбудуться презентація відеопроєкту «Жінки, які загинули за Україну» та панельна дискусія «Жінки в українській визвольній боротьбі у ХХ–ХХІ ст. Чи місце жінки в армії?».

Про це "Історичній правді" повідомили у музеї.

 

Проєкт "Жінки, які загинули за Україну" – цикл із восьми фільмів про жінок, полеглих у нинішній російсько-українській війні. Створений Жіночим ветеранським рухом за підтримки Українського інституту національної пам'яті.

У відео історіях учасниці руху розповідають про загиблих посестер і намагаються розкрити позицію жінки, яка добровільно пішла захищати свою країну.

Героїнями циклу стали Ярослава Никоненко, Наталія Хоружа, Яна Червона, Сабіна Галицька, Ірина Шевченко, Алєся Бакланова, Катерина Носкова та Клавдія Ситник.

Від 2014 р. в російсько-українській війні загинуло 20 хоробрих захисниць. Проте жодна жінка-військовослужбовець не була удостоєна найвищого звання – ГерояУкраїни.

У 2021 р. Жіночий ветеранський рух здійснив подання на присвоєння його трьом героїням відеопроєкту: Ірині Шевченко, Сабіні Галицькій та Наталії Хоружій. Вони загинули на Сході України, рятуючи життя інших.


Під час дискусії у музеї поговорять про жінку на війні.

Чи (не)жіноча справа війна? Що мотивує жінок добровільно йти захищати свою країну? Жінка в армії – це феномен лише останніх років? Чи мають жінки в сучасній українській армії ті самі повноваження та права, що й чоловіки?

Учасники дискусії:

- Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті;

- ТетянаШвидченко, кандидатка історичних наук, засновниця освітньої організації "Експертний корпус", модератора розмови;

- Андріана Арехта, ветеранка;

- Андрій Козинчук, військовий психолог;

- Оксана Іванців, правозахисниця, громадська активістка, засновниця проєкту "Що таке пам'ятати";

- Ірина Коцаб'юк, завідувач відділу виставкових проєктів Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.


Час:
6 грудня, понеділок, 16:30


Місце:
м. Київ, вул. Лаврська, 27, Головна експозиція Музею


Контакт:

Акредитація ЗМІ: 096 248 31 71 – Вікторія; 097 168 86 57 – Жанна.

Додаткова інформація: 093 943 6949 – Катерина.


Захід відбуватиметься з дотриманням усіх карантинних вимог. Наявність сертифіката про вакцинацію або негативного ПЛР-тесту обов'язкова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.