Харківська міськрада втретє перейменувала проспект Григоренка на Жукова

Більшість депутатів Харківської міської ради підтримали рішення про перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова

"За" проголосували 57 депутатів, проти 16, утрималися 6, повідомляє Суспільне.Новини.

За проголосували

  • 33 депутати фракції "Блок Кернеса — Успішний Харків"
  • 15 депутатів від ОПЗЖ
  • 7 депутатів від "Партії Шарія"
  • 2 — зі "Слуги народу".

Проти виступили: шестеро депутатів "Блоку Світличної "Разом!", дев'ятеро з "Європейської солідарності" та один депутат від "Слуги народу".

Утрималися: шестеро депутатів від "Слуги народу".

Не голосували: один депутат від "Блоку Кернеса" та троє з ОПЗЖ.

Секретар міськради Ігор Терехов перед голосуванням заявив, що Жуков "добув перемогу над нацизмом", і той, "хто не пам'ятає минулого, у того немає майбутнього".

Депутатка від "ЄС" Ірина Гончарова під час виступу перед голосуванням заявила, що це питання протирічить закону, є політичним і пов'язано з майбутніми виборами міського голови.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.