У Польщі відкрили відреставроване кладовище вояків УНР. ФОТО

У місті Ланьцут (південний схід Польщі) відбулося урочисте відкриття відновленого кладовища, де поховані вояки УНР.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

Участь у церемонії взяли понад 100 осіб: члени української діаспори, українські дипломати та представники української та польської влади.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця підкреслив, що вшанування солдатів та офіцерів армії УНР, є обов'язком, оскільки вони боролися за вільну України, Польщу і Європу від більшовизму.

"Вони герої України та Польщі і ми повинні про це пам'ятати. Ми також повинні пам'ятати, що наш спільний союз є гарантією безпеки в Європі, безпеки й розвитку наших вітчизн і наших народів", - підкреслив Дещиця.

Він додав, що завдяки полеглим 100 років тому українським солдатам й офіцерам українці і поляки разом зараз "торують шлях добросусідських відносин".

 

Голова Українського інституту національної пам'яті України Антон Дробович нагадав, що у Ланьцуті поховано 550 солдат й офіцерів армії УНР. Він наголосив, що українці і поляки 100 років тому об'єднали свої зусилля проти більшовиків, розуміючи, що загроза є "катастрофічною".

За його словами, важливо говорити про ці перемоги, які відбулися сторіччя тому, оскільки Росія зараз знову атакує і хоче захопити східну Європу.

"Зараз тут відбувається не якась формальна процедура, а урочистість, яка свідчить про те, що ми пам'ятаємо про героїчні вчинки предків", - наголосив Дробович.

Він додав: це також має бути прикладом для сучасних поколінь військовослужбовців і свідченням того, що подвиги предків не є марними і вони не будуть забуті.

Віцемаршалок Сейму РП Ришард Терлецький підкреслив, що в 1920 році поряд з польською армією боролася також й українська, а полковник армії УНР Марко Безручко очолював героїчну оборону від більшовиків міста Замосць.

 

"Тисячі українських солдатів тоді боролися разом з польськими товаришами по зброї. Це важлива подія в історії наших країн. Цей союз, коли українці допомогли нам виграти битву",- констатував польський політик.

Голова управління з питань ветеранів та репресованих осіб уряду РП Ян Юзеф Каспшик звернув увагу, що століття тому українці спільно з поляками зупинили похід Росії на Європу з її імперськими намірами.

"Ми вшановуємо тих, хто віддав життя за те, щоб Україна, Польща і Європа залишалися вільними. Вони залишили нам заповіт будувати братерство під польським на українським народами",- підкреслив Каспшик.

 

Своєю чергою голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима зазначив, що це століття не було "втраченим часом" для польсько-українських відносин, оскільки хоч про це не можна було говорити в часи комуністичної Польщі, то пам'ять про союзництво Юзефа Підсудського і Симона Петлюри зберігала еміграція.

Він наголосив, що зараз у Польщі є багато місць, де українці та поляки можуть спільно зустрічатися і згадувати про події героїчного минулого. Серед таких місць він назвав Холм, Александрув Куявський, Тарнув, Ланьцут тощо.

 

Священнослужителі УГКЦ та військові православні капелани з України відслужили молебень у пам'ять про загиблих українців. Вони вручили українські церковні нагороди особам, які доклали зусиль до відновлення українського військового кладовища в Ланьцуті. Згодом, українці та поляки поклали вінки до монумента воякам УНР на кладовищі та спільно посадили на цвинтарі калину.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.