У Перемишлі вшанували пам’ять вояків УНР. ФОТО

На українському військовому цвинтарі в Пикуличах відбулися урочисті заходи з вшанування пам’яті вояків УНР, які боролися проти більшовицької загрози та за незалежність України.

Про це повідомляє Польське радіо.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

"У червневу неділю, як щороку, мешканці Перемишля віддали данину пам'яті солдатам і офіцерам Української Народної Республіки, які разом із Польщею боролися проти більшовицької загрози і поклали життя за незалежність. Цьогорічне свято було ювілейним, урочисті заходи відбулися втридцяте", - йдеться у повідомленні.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію і проведення заходу.

Ювілейні святкові заходи, організатором яких виступили Перемишльське відділення Об'єднання українців у Польщі та парафіяни Кафедрального собору УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі, незмінно почалися молитвою у перемишльському храмі.

Водночас, було вирішено не організовувати цьогоріч традиційну ходу вулицями Перемишля на цвинтар у селі Пикуличі, де спочивають тлінні останки українських солдатів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Учасники заходів взяли участь у панахиді, поклали квіти та запалили лампадки під хрестом-символом. На закінчення урочистостей прозвучав Державний Гімн України.

Серед присутніх на заходах у Пикуличах були Генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк, представники влади Підкарпатського воєводства та Перемишльського повіту, українська громада Перемишля й околиць.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, заходи в Перемишлі є даниною пам'яті інтернованим воякам і старшинам Армії Української Народної Республіки та полоненим воякам Української Галицької Армії.

Воїни українських визвольних змагань, через жахливі побутові умови та епідемію тифу у 1918-1919 роках, померли у таборі біля села Пикуличі, де їх поховали на Українському військовому цвинтарі. У братських могилах спочивають тлінні останки українських патріотів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.