УІНП звернувся до СБУ через повернення проспекту Жукова

Український Інститут національної пам’яті звернувся до СБУ через рішення Харківської міськради щодо реабілітації Жукова, а саме – перейменування проспекту Петра Григоренка на честь маршала Жукова.

Цей факт Укрінформу телефоном підтвердили у приймальні УІНП.

 

"Інститут звернувся до СБУ з відповідною заявою, тому що рішення Харківської міськради щодо перейменування проспекту Петра Григоренка на честь маршала Георгія Жукова є незаконним", - зазначили у приймальні.

Інститут також звернеться з відповідними заявами до Генпрокуратури України та до Нацполіції.


Нагадуємо
, що 28 лютого Український інститут національної пам'яті оприлюднив на своєму сайті заяву, де зазначається, що рішення Харківської міськради про перейменування порушує відповідний закон України, що прямо забороняє присвоювати імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у Комуністичній партії та вищих органах влади Радянського Союзу.

Георгій Жуков підпадає під дію цієї статті, оскільки обіймав низку керівних посад в СРСР, зокрема, був міністром оборони у 1955-1957 роках і членом Президії ЦК КПРС у 1957 році.

Як зазначив тоді ж начальник пресслужби прокуратури Харківської області Дмитро Чубенко, за необхідності прокуратура перевірить законність рішення сесії та при наявності порушень зможе подати позов щодо його скасування у суді.

26 лютого депутати Харківської міськради вдруге більшістю голосів перейменували проспект Петра Григоренка в Харкові на честь маршала Георгія Жукова, посилаючись на результати громадського обговорення. Перейменування обійдеться міському бюджету у 110 тис. грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.