У парламенті відкрили виставку про українські збройні формації 1917–1921 років. ФОТО

У вівторок, 4 лютого, у кулуарах Верховної Ради Український інститут національної пам’яті відкрив виставку «Українське військо: 1917–1921».

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

Антон Дробович
Антон Дробович

Експозиція розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917-1921 років, вшанування пам'яті й відновлення мілітарних традицій нині.

Історичний контент, підготовлений авторами виставки спростовує міти радянської та нинішньої російської пропаганди про те, що в Україні у 1917-1921 роках діяли буцімто лише сільські отамани та якісь банди.

Україна в ті часи мала свою армію зі всіма необхідними атрибутами. Військові частини були боєздатними, про що переконливо свідчить їхня участь у бойових діях протягом кількох років.

Відкрив захід Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович. Він закцентував на тому, що матеріали виставки розкривають маловідомі сторінки історії українського війська.

"Ця виставка важлива тим, що вона показує тяглість українського державотворення і українського війська як однієї з його ознак.

У період окупації України радянською більшовицькою імперією ця інформація замовчувалася. І тепер ми відновлюємо пам'ять про славних генералів, військові походи і українські перемоги", – зазначив Антон Дробович.

Василь Павлов
Василь Павлов

Своєю чергою, завідувач сектору воєнно-історичної політики Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Василь Павлов наголосив, що незабаром ця виставка вирушить у військові підрозділи, що названі іменами славетних діячів періоду Української революції.

Він додав, що для сучасного війська – велика честь носити їхні імена.

"Останніми роками відбувається переосмислення мілітарної історії України та ребрендинг українського війська. Більшість елементів, які використовуються в цьому процесі, – зауважує Василь Павлов, – взяті зі сторінок історії, що були написані залізом і кров'ю нашого війська доби Української революції 1917-1921 років".

Детальніше про зміст виставки розповів один із її авторів Ярослав Файзулін – начальник наукового управління Українського інституту національної пам'яті. Історик зауважив, що виставка є вагомою для повернення пам'яті про українське державотворення.

Ярослав Файзулін
Ярослав Файзулін

"Тут ми говоримо про теми, які здебільшого не відомі українському суспільству, – каже Ярослав Файзулін. – Наприклад, про Гайдамацький кіш слобідської України, синьожупанні і сірожупанні дивізії, Корпус Січових Стрільців, біографії генералів Всеволода Петріва та Юрія Тютюнника, полковника Євгена Коновальця.

Говорять, начебто українській історії бракує історій перемог. Так-от, наша виставка розповідає про успішні бойові операції: героїчне звільнення Криму навесні 1918-го, похід об'єднаних армій УНР і УГА влітку 1919-го і звільнення Києва, про успішні І і ІІ зимові походи".

Ярослав Файзулін
Ярослав Файзулін

За його словами, період Української революції є одним із найважливіших у нашій сучасній історії. Адже саме тоді Україна здобула свою незалежність і стала суб'єктом міжнародних відносин.

На відкриття виставки завітав також Герой України, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна Ігор Гордійчук.

Ігор Гордійчук
Ігор Гордійчук

"Такі виставки потрібні для того, аби зараз ми не повторювали помилок сторічної давнини. Сучасна гібридна війна ведеться по принципу DIME – Diplomatic, Information, Military, Economic. Кожна складова повинна працювати, бо інакше є загроза поразки.

Тому сподіваюся, що завдяки таким заходам висновки буде швидко зроблено. І ми досягнемо не просто миру, а миру на переможних умовах. Ми візьмемо під контроль український кордон – і вже потім можемо сідати за стіл переговорів, але на наших умовах", – заявив Ігор Гордійчук.



Нагадаємо, що 6 грудня 2019 року, у День Збройних сил України та 100-річчя Першого Зимового походу Армії УНР, Інститут відкрив виставку "Українське військо: 1917–1921" на Хрещатику, поруч із Головпоштамтом, у Києві.

До Дня Соборності установа передала комплекти виставки в усі області України. Наразі вона вже відкрилася, зокрема, у Вінниці, Полтаві, Запоріжжі, Луцьку, Чернігові, Рівному, Ужгороді, Львові, Сумах, Одесі, Тернополі та Новоайдарі на Луганщині.

Відкриття виставки заплановано в усіх регіонах України. Після експонування в обласних центрах вона вирушають у менші міста.


Автори виставки: Євген Пінак, Ярослав Файзулін, Максим Майоров.


Автор карт: Дмитро Вортман.


Автор картини: Артур Орленов.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.