Харківську дошку генералові КҐБ повернули на місце. І одразу залили зеленкою. ФОТО

8 листопада демонтована меморіальна дошка генерал-майору КҐБ Юрію Шрамку знов з'явилася на будинку по вулиці Свободи в Харкові

Про це пише депутат Харківської міськради Олена Горошко, яка проходила поруч. Вона додала до допису у Facebook фото дошки та людей, які її повторно встановили.

 
Goroshko Olena, facebook

У коментарях до її допису незабаром з'явилося фото, на якому дошку залито зеленкою. Хто це зробив, невідомо.

 
Олександр Серхієнкоу, facebook

Нагадаємо, дошку на будинку, де жир Шрамко, встановили 1 листопада. Кількома днями пізніше активісти зняли її та віднесли до будівлі міськради.

Встановлення дошки порушувало закон про декомунізацію. Шрамко обіймав посади начальника управління КҐБ у Ворошиловградській (1972-1980) та Харківській (1980-1987 рр.) областях, Києві та Київські області (1987-1991 рр.).

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.