Спецпроект

АНОНС: У Харкові вшанують пам'ять розстріляних польських військовополонених

Вшанування пам'яті полонених польських військових відбудеться на цвинтарі у харківських П'ятихатках

Про це повідомляє Генеральне консульство Польщі в Харкові.

 

Захід проведуть з нагоди Дня всіх святих. У цей день католики згадують померлих.

На місці поховань відбудеться запалювання свічок та спільна молитва.

2 листопада, субота, 12.00

Місце: кладовище Харків-П'ятихатки. 

Всі бажаючі збираються об 11:15 біля собору Святої Марії (вул. Гоголя 4), звідки їх повезуть автобусом.

Нагадуємо. На спецоб'єкті НКВД у П'ятихатках були захоронені рештки 4302 поляків, що опинилися у радянькому полоні у вересні 1939 року та були розстріляні у квітні - на початку травня 1940 року. З них 3820 офіцерів – військовополонені, які були етаповані з Старобільського табору.

Як спецоб'єкт НКВД квартал №6 у харківському Лісопарку використовувався з березня 1938 року. У 1990-х роках прокуратура та експерти дослідили 75 масових поховань. З них 15 містили рештки польських офіцерів, 60 могил - харківців, які були розстріляні у Харківському УНКВД під час Великого терору. Поіменний список радянських громадян, які були поховані на цьому секретному цвинтарі НКВД налічує 4320 осіб.

У документах КГБ кінця 1960-х років є згадка, що загальна кількість жертв НКВД, похованих у П'ятихатках, може сягати до 13 тисяч осіб.    

Докладніше:

Таємниця шостого кварталу. Злочини НКВД у Харкові

Анджей Вайда про маму, тата, Харків та Катинь

Ева Ґрунер-Жарнох: Випробування Харковом

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.