Після програшу в суді Кернес ще раз спробує перейменувати проспект Григоренка на Жукова

На сесії Харківської міської ради, що відбудеться 16 жовтня, депутати можуть внести зміни у своє попереднє рішення про перейменування "взад" проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив депутат Харківської міської ради Ігор Черняк.

Така схема дозволить міській владі ігнорувати рішення суду, який визнав незаконним повернення проспекту старої назви.

 

"Геннадій Кернес програв суд з перейменування "взад" на проспект Маршала Жукова, але не має наміру зупинятися. І знову - в стилі улюблених наперстків! Якщо суд визнав рішення незаконним, що потрібно робити? Правильно! Вносити в нього зміни!", - пише він.

До допису депутат додав сам проект рішення.

У коментарі сайту Depo.Харків Черняк зауважив, що подібний юридичний хід мерія Харкова намагалася використати під час розгляду судом справи про підвищення тарифів на проїзд у міському електротранспорті.

"Так, це проект рішення на сесію, який виноситься. Ні в чому (принципової різниці – ред.), суто технічна правка. Мовляв, у нас уже нове рішення буде", – наводить видання слова Черняка.

Нагадаємо, у червні двоє харківських депутатів (зокрема Ігор Черняк) подали до суду проти перейменування проспекту Григоренка. У вересні Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов та скасував рішення Харківської міської ради про перейменування проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.