Поліція шукає кістки відьми, які викрали понад 150 років тому

Шотландські поліцейські розшукують кістки відьми Ліліас Еді. Їх викрали ще у XIX ст. Череп жінки зник у 1940-х. Відновити її зовнішній вигляд вдалося за його фотографіями.

Ліліас звинуватили у відьомстві 1704-го. Сусіди запевняли, що чаклунка напускала ману та мала статевий контакт із дияволом, повідомляє Gazeta.ua з посиланням на The Washington Post.

 

Її мали спалити на вогнищі, але жінка скоїла самогубство у тюремній камері. Налякані жителі поховали її у болотистій місцевості на побережжі, накривши місце поховання великим каменем.

Люди того часу вірили, що диявол може повернути своїх послідовників із мертвих у вигляді зомбі, щоб переслідувати живих, якщо вони не будуть поховані належним чином.

Влада Шотландії зазначає, що якщо вдасться знайти кістки, то їх додадуть до поховання, над яким встановлять пам'ятник тисячам чоловіків та жінок, які загинули від рук кривавої інквізиції.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.