Харківський суд скасував перейменування проспекту Григоренка на Жукова

Харківський окружний адміністративний суд скасував рішення Харківської міської ради про перейменування "взад" проспекту Петра Григоренка на проспект Маршала Жукова.

Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук депутат Харківської міської ради Ігор Черняк

 

"В основу судового рішення покладене наше обґрунтування щодо порушення міськрадою процедури підготовки і опублікування проекту рішення!

Всіх вітаю!

І дякую всім, хто нас підтримував!

Так само вдячний складу суду (суддя – О.М.Тітов) за законне і справедливе рішення!" - написав Ігор Черняк

Нагадуємо, що у червні двоє харківських депутатів (в тому числі Ігор Черняк) подали до суду проти перейменування проспекту Григоренка.

Водночас, як повідомляє KHARKIV Today, Харківська міська рада буде опротестовувати це рішення суду першої інстанції.

Харківський міський голова Геннадій Кернес у відповідь на питання, чому він прийняв таке рішення, відповів: "Будем подавать. Потому что".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.