Двоє харківських депутатів подали до суду проти перейменування проспекту Григоренка. ВІДЕО

Сьогодні до Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов із оскарженням рішення міської ради Харкова про перейменування проспекту Григоренка на проспект Жукова.

Позов подали депутат Харківської міської ради Ігор Черняк і депутат обласної ради Дмитро Булах, повідомляє UA: Харків.

«Дві групи законів які були порушені. Є «Закон про присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб» (це якщо коротко його назвати), де забороняється присвоювати в тому числі об’єктам топоніміки імена осіб які були керівними членами Компартії Радянського Союзу», — розповів Ігор Черняк.

По-друге, за словами депутата, є дуже грубі процедурні порушення:

«Це рішення міської ради взагалі не оприлюднювалося. Є пряме порушення закону про місцеве самоврядування і закону про доступ до публічної інформацїі. І на теперішній час є чітка й однозначна практика Верховного Суду, який із таких підстав неодноразово скасовував рішення органів місцевого самоврядування».

Нагадуємо, 19 червня Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка.

20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради.

Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк.

Український інститут національної пам’яті, у свою чергу, звернувся до ГПУ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.