Генерала Григоренка на маршала Жукова. У Харкові вночі почали змінювати таблички

На проспекті, якому міськрада повернула ім'я Маршала Жукова, пізно вночі на 26 червня почали змінювати таблички.

Про це UA:Харків розповів мешканець Харкова Сергій Тимохін. 

За його словами, до нього звернулися знайомий, мешканець одного з будинків по проспекту. Чоловік побачив драбину за вікном і вирішив, що до його сусідів намагаються вдертися невідомі. 

«Біля будинку, біля його вікна, встановили драбину якісь люди, як йому здалося, полізли до сусідів. Оскільки він був один в кімнаті, незрозуміло, що відбувалося, люди спустилися і поїхали собі. Це була біла «Волга» з драбиною на багажнику.

Подзвонив, вийшов з хати, подивився, що так, вікно у сусідів ціле, але побачив, що змінена табличка. Питання: чому це відбувається вночі? Сказали, що вночі цього робити не варто.

По-перше, це турбує мешканців. По-друге, я розумію, що є рішення, треба показати всі папери і зробити це вдень, щоб це було не, як у крадіїв...», — розповів Тимохін. 

На місце викликали поліцію. Патрульні попросили робочих припинити роботи до завтра. 

 
Нові таблички на проспекті Генерала Григоренка з'явилися пізно вночі з 25 на 26 червня. ФОТО: UA:Харків

Нові вказівники з’явилися на будинках уздовж проспекту №№ 17, 19, 21, 23, 31.

Люди, які змінювали таблички, не представилися. За їхніми словами, вони діють на підставі угоди. 

Нагадуємо, 19 червня Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка.

 
Докладніше про генерала Петра Григоренка читайте в тексті Вахтанга Кіпіані "Генерал Петро Григоренко. Таврія, Москва, "психушка", Нью-Йорк"

20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради.

Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк.

Український інститут національної пам’яті в свою чергу звернувся до ГПУ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.