На Прикарпатті оголосили конкурс есеїв «Сто слів про соборність»

З нагоди 100-річчя Акту Злуки – урочистого оголошення 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну громадські організації «Громадський інститут аналітики» та «Поступовий гурт франківців» оголошують Відкритий конкурс есеїв «Сто слів про соборність».

Про це повідомляє видання Фіртка.

 

Науковий консультант Конкурсу – доктор історичних наук Сергій АДАМОВИЧ.

Голова журі Конкурсу – доктор політичних наук Іван МОНОЛАТІЙ.

Вік учасників – до 25 років.

Роботи просять надсилати до 20 січня за ел. адресою: gianalit@ukr.net.

Імена переможців буде оголошено у день сторіччя Акту Злуки, 22 січня 2019 року.

Читайте також:

Левко Лукасевич: 22 січня 1919: Акт Злуки

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.