Спецпроект

АНОНС: Журналістам пропонують позмагатися за "Приз Гарета Джоунза" за найкращу статтю про Голодомор

З 3-го жовтня по 25-го листопада 2016 року, проводиться конкурс для українських журналістів "Приз Гарета Джоунза".

Конкурс передбачає відкриті змагання для написання аналітично-публіцистичної статті на тему: "Гарет Джоунз – Голодомор – Боротьба". Основна тема – це боротьба, боротьба за виживання, проти колективізації, вилучення харчів, повстання тощо. Організатори умисно залишили тему доволі широкою.

Метою Конкурсу є сприяти ознайомленню суспільства з подіями, пов’язаними з Голодомором, підвищувати свідомість людей відносно історії України та важливих подій минулого.

Приз становить 3 000 доларів США, які за рішенням журі Конкурсу можуть надаватись одному учаснику Конкурсу або кільком. Призовий фонд Конкурсу утворений завдяки приватним благодійникам.

Прислати свою статтю українською мовою для участі в Конкурсі може будь-який український журналіст. Поняття "журналіст" журі Конкурсу трактуватимуть широко. 

Статті надані для участі в конкурсі оцінюватимуться за критеріями:

- аналітично-публіцистичні якості,
- оригінальність,
- переконливість,
- стилістика, структурованість та ефективність доведення думок.

Рекомендований обсяг статті - 1500 слів. Але розмір статті не належить до критеріїв за якими оцінюватимуть статті.

Надсилати роботи, виконані згідно з умовами Конкурсу, слід на електронну скриньку garethjonesprize@gmail.com

Кінцевий термін подачі робіт – п’ятниця, 24:00, 25 листопада 2016 року.  

Детальніше з усіма умовами Конкурсу можна ознайомитися за лінком.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.