Керівника "Оплоту" відрахували з істфаку Харківського університету

Лідера харківської організації "Оплот", власника бійцівського клубу і провідника проросійських бойовиків Євгена Жиліна відрахували з історичного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна.

Фото відповідного розпорядження за підписом начальника відділу контрактного навчання Володимира Дягілєва наводить харківська група вКонтакте.

"№3 у списку на відрахування через фінансову заборгованість ))", - прокоментував документ автор фото.

 

За словами дописувача, у 2012 році з ним на істфаку ХНУ почав учитися "видатний спортсмен", "чудова", "добра" і просто "душевна людина, що подає великі надії в історичній науці - Женька Жилін".

"Але, на жаль, доля-лиходійка спричинилася до того, що ми більше не побачимо його у стінах нашого улюбленого ХНУ, - прокоментував автор знімка. - Бувай, Женю, твої починання в нашій улюбленій науці надовго увійдуть в історію".

Як відомо, у лютому 2014 року в.о. міністра внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що лідер харківського угрупування "Оплот" (скандально відомого участю в тітушківських і сепаратистських акціях) утік з України.

У квітні 2014 року сепаратисти вночі спробували підпалити історичний факультет Одеського національного університету.

Дивіться також інші матеріали за темою "Історики"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.