Путін хоче вписати Крим у підручники історії Росії

Президент РФ Владімір Путін доручив уряду доповнити концепцію нового підручника вітчизняної історії інформацією про роль Криму і Севастополя "в долі Російської імперії, СРСР і сучасної Росії".

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу Кремля.

Розробити додаток для підручників уряду спільно з Російським історичним товариством наказано до 15 серпня 2014 року.

Як повідомлялося, у квітні Путін заявив, що історію Криму і Севастополя буде "гідно представлено в єдиному підручнику історії Росії", які зараз розробляється.

"Це те, на чому ми можемо і маємо виховувати наших молодих людей", - сказав Путтін.

Як відомо, 16 березня 2014 року за військової і політичної підтримки Російської Федерації в Криму відбувся неконституційний і не визнаний світом референдум про самовизначення Криму. 18 березня в Кремлі було підписано так званий "договір" про прийняття до складу РФ Криму і Севастополя.

27 березня Генасамблея ООН більшістю голосів прийняла резолюцію про територіальну цілісність України, в якій референдум, що відбувся в Криму, визнано незаконним.

Нагадаємо, Російське історичне товариство було створене у 2012 році - його очолив Сєрґєй Наришкін, який до того був головою президентської Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії.

Опікунську раду історичного товариства очолив президент РФ Путін. Саме ця організація розробляє однакову для всіх шкіл "канонічну" концепцію викладання історії Росії в середній школі. Саме Путін і має підписати остаточний варіант концепції та єдиного підручника історії.

У червні 2013 року 71% громадян Росії підтримував ідею написання єдиного підручника історії для школи.

Тоді ж повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника уникають говорити про сталінські репресії. Постаті лідерів СРСР Йосипа Сталіна, Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва планувалося розглядати в контексті тих реформ, які вони здійснили. А правління Путіна і Дмітрія Мєдвєдєва визначалося як таке, що принесло "стабільність в економіці та політичній системі".

Дивіться також:

Окупаційна влада замінює українські пам'ятники на імперські

У Криму забороняють меморіальні заходи до 70-річчя депортації татар

В Севастополі напали на археологів, які мали український дозвіл

У Криму вчать дітей, що татари - посібники нацистів

В Росії хочуть перейменувати Крим

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.