АНОНС: нагородження журналістів за тексти про Українську революцію

У Києві відзначать переможців конкурсу "Українська революція з першоджерел".

Конкурс організовано знімальною групою фільму "Українська революція", благодійним фондом "Героїка" за участі Спілки офіцерів України та Кінного полку Чорних Запорожців.

Серед номінантів на грошові премії та цінні призи: Ярослав Тинченко (Київ), Дмитро Рогожин (м. Севастополь), Ігор Лосєв (м. Севастополь), Дмитро Калинчук (м. Київ), Володимир Борисов (м. Деражня Хмельницької обл.), Ярослав Файзулін (м. Київ), Ігор Сюндюков (м. Київ), Сергій Грабовський (м. Київ), Ганна Коваленко (м. Боярка Київської обл.), Олеся Ісаюк (м. Львів).

Церемонія нагородження відбудеться 11 січня 2014 року в Києві, у приміщенні Музею Української Революції 1917-1921 років (вул. Володимирська, 57). Початок о 12:00.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.