Меморіальну дошку Ковпаку в Яремчі не знищено. ФОТО

Меморіальна дошка Сидору Ковпаку в Яремчі (Івано-Франківська область), про ліквідацію якої повідомляло об'єднання "Тризуб", майже не зазнала ушкоджень.

Про це "Вікнам" повідомив читач Олег Дзем'юк, який і надіслав фото "ліквідованої" в Яремче пам'ятної дошки командиру Сумського партизанського з'єднання УРСР (1941-44) Сидору Ковпаку.

"Що значить ліквідували? Взяли пошкрябали носа та дати народження Сидора Ковпака і, здається, намагалися замалювати надпис на пам’ятній дошці, — написав у редакцію читач. — От і все. А піару зробили на всю Україну. Не там піаритеся, хлопці. Своїми діями робите тільки конфронтацію в українському суспільстві".

"Ліквідована" дошка. Фото: Олег Дзем'юк

Як відомо, у вівторок всеукраїнське об'єднання "Тризуб" повідомило, що "спецбоївка" об'єднання "у відповідь на агресію ворогів української нації" ліквідувала пам'ятну дошку Сидору Ковпаку в Яремче Івано-Франківської області.

У відповідь Компартія вимагала притягнути їх до кримінальної відповідальності і посилити кримінальну відповідальність "за наругу над пам’яттю радянських воїнів-визволителів".

У неділю "свободівці" заявили, що зірвали захід комуністів у Яремчі на честь 70-ої річниці Карпатського рейду партизанського загону Сидора Ковпака та закидали лідера КПУ Петра Симоненка яйцями.

Як відомо, у лютому 2013 року року більше 10 прихильників партії "Свобода" на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком зруйнували в Охтирці пам’ятник Володимиру Леніну.

У березні 2013 року невідомі особи завдали пошкоджень та руйнувань меморіалам героям національно-визвольних змагань Бандері та Шухевичу.

Пізніше доктор історичних наук Георгій Касьянов нагадав, що руйнування пам'ятників без рішення органів місцевого самоврядування є вандалізмом, і звернув увагу на те, що тема історії часто використовується для того, щоб відвернути увагу суспільства від соціально-політичних питань.

МВС заявило, що масове руйнування пам'ятників в Україні розпочалося тільки цього року.

Всю хроніку плюндрування пам'ятників в Україні дивіться за темою "Вандалізм"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.