В Туркменістані припинили викладати у школах президентську "Рухнаму"

У новій навчальній програмі, розробленій міністерством освіти Туркменістану для середніх шкіл, відсутній предмет "Рухнама" ("Трактат про духовність").

Досі на вивчення "Рухнами" відводилася одна година на тиждень, нагадує агенція "Фергана".

"Рухнама" була написана колишнім президентом Туркменістану Сапармуратом (Туркменбаші) Ніязовим у 2001 році. Ніязов презентував книгу як духовний кодекс туркменської нації. Трактат став обов'язковим для читання у школах, вузах і всіх організаціях країни.

Книга складається з моральних настанов і філософських роздумів, перемежаних легендами та історичними екскурсами про величне минуле туркменського народу.

За життя Ніязова знання "Рухнами" перевірялося при при прийомі на будь-яку роботу і навіть при отриманні водійських прав.

Місяць вересень був перейменований в "Рухнаму", а всі іноземні фірми в обов'язковому порядку перекладали "Рухнаму" на мову своєї країни. Так, "Рухнама" була перекладена німецькою (за рахунок компанії DaimlerChrysler), на татарський (за рахунок КамАЗа) і ще 40 мов світу.

Українською видання "Трактату про духовність" у 2003 році спонсорувало НВО ім. Фрунзе (Суми) - виробник газотранспортного обладнання, чий ринок збуту значною мірою був зосереджений у Туркменістані.

Після смерті Ніязова книга почала втрачати свою популярність, а навесні 2009 року владою Туркменії була ініційована акція з вилучення примірників цієї книги у всіх установах і підприємствах країни. Але влітку того ж року абітурієнти знову виявили в переліку вступних іспитів до вузів предмет "Священна Рухнама".

У 2011 році в туркменських школах було скасовано випускний іспит з цього предмета, однак абітурієнтам 2013 все ж доведеться здавати його при вступі до вузів.

Тим часом у програму навчання в старших класах шкіл включені нові предмети, такі як "Основи економіки", "Основи екології", "Культурна спадщина Туркменістану", "Світова культура".

Дивіться також інші матеріали за темою "Освіта"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.