У Росії вважають небезпечним викладати у школі Булгакова і Щєдріна

Російські чиновники планують переглянути шкільний курс російської літератури і виробити єдину концепцію викладання класичних творів дітям. Основним завданням учителя стане виховання юних патріотів і міцних сім'янинів.

І тому творчість Островського, Некрасова і Тургенєва має подаватися таким чином, щоб їх герої не стали зразками для наслідування, повідомляє РТ з посиланням на "Известия".

Російські журналісти повідомили, що ініціатива з розробки нового підходу до методики викладання російської літератури виходила від міністра культури РФ Владіміра Мєдінского. Пізніше цю інформацію спростувала радник міністра.

У бесіді з кореспондентом "Известий" голова комісії Громадської Палати щодо збереження історико-культурної спадщини Павєл Пожиґайло розповів, що отримав пропозицію очолити групу зі створення підручника з російської літератури.

Вчителі будуть орієнтовані на "виховання в дітях через літературні образи гордості за нашу багатонаціональну країну, глибокого і спокійного патріотизму, поваги до різних культур, на формування у учнів цінностей міцної традиційної сім'ї".

При цьому цілий ряд творів російської класики XIX століття не відповідає цим цілям і тому вони повинні подаватись таким чином, щоб їхні герої викликали у школярів почуття відторгнення і не стали прикладами для наслідування.

У список "небезпечної" літератури включені "Гроза" Олександра Островського, "Батьки і діти" Івана Тургенєва, громадянська лірика Миколи Некрасова, критичні твори Віссаріона Бєлінського та казки майстра соціально-політичної сатири Михайла Салтикова-Щедріна.

"Катерина з" Грози "- це просто нещасна дівчина, яка відддалася пристрастям, не змогла впоратися з ними і покінчила життя самогубством, - наголосив Пожиґайло. - Інший приклад: Тетяна Ларіна з "Євгенія Онєгіна" - вона вийшла заміж, вона щаслива. З одного боку, пристрасть, яка може призвести до самогубства, а з іншого - мудре подолання пристрасті".

Активіст рекомендує починати вивчення Гоголя лише у старшій школі. Пожиґайло зазначив, що головне в "Ревізорі" "не висміювання царських чиновників, як це розумілося в радянський час, а митарства однієї душі, де кожен із героїв - різні гріхи".

Разом із цим комісія Громадської палати пропонує виключити зі шкільної програми роман Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита". Чиновники побоюються, що учні у віці 17-18 років занадто сильно захоплюються фантастичними образами, "не розуміючи творче завдання Булгакова".

"Я вважаю, що цю книгу треба в інституті викладати, - заявив Пожиґайло. - Звичайно, хтось хоче, щоб дитина була повністю вільна, як Раскольников. Але я вважаю, що ця свобода, так само, як свобода Базарова, веде до трагедії".

Як відомо, у грудні 2012 року новопризначений міністр освіти РФ Мєдінскій заявив, що бюджетні гуманітарні НДІ країни - неефективні і підлягають скороченню.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.