Табачник знову купує підручники по 300 і більше гривень за штуку

ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" Міносвіти і науки, молоді та спорту України 21 березня уклав низку угод з видавництвами на видання шкільних підручників на 117,12 млн грн.

Про це повідомляють "Наші гроші" із посиланням на "Вісник державних закупівель".

Найдорожчим виявився підручник "Іспанська мова (5-й рік навчання). 5 клас" для загальноосвітніх навчальних закладів (авт. Редько В.Г., Береславська В.І.), виданий накладом 400 екземплярів по 366 грн./екз.

Ще більше десяти підручників коштуватимуть дорожче 200 грн./екз.

Підручники для шкіл з іноземними мовами навчання з накладами від 1,7 до 2 тис екземплярів замовлено по 102-175 грн./екз.

Це значно дорожче від аналогічного замовлення, яке видавництво "Наукова думка" НАН України 22 березня зробило компанії "Віпол".

Науковці замовили видання 21 книжки накладом 300 екземплярів кожна. Середня вартість наукових видань різного обсягом від 8 до 40 друкованих аркушів становитиме близько 32 грн. за екземпляр.

Половину від усіх підрядів отримали ТОВ "ВД "Освіта" (20699702) і ТОВ "Видавництво "Генеза" (38262516).

 

За даними "Коментарів", директор і засновник "Видавничого дому "Освіта" Тамара Ткаченко не один рік оберталася в оточенні міністра Дмитра Табачника. Раніше вона керувала низкою державних видавничих підприємств, що перебувають у відомстві Міносвіти ("Укрвидавполіграфія", Державне спеціалізоване видавництво "Освіта").

А колишній головний редактор "Генези" Олександр Удод є зараз керівником "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", яке і замовляє друк підручників.

Нагадаємо, минулого року в Міносвіти також замовляли коштовні підручники, виправдовуючи високу ціну невеликими накладами.

Наприклад, "Буквар. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою. 2 клас" накладом 226 екземплярів коштував 508 грн./екз. Разом з тим, ці букварі коштували дорожче від видання "Врубель і Київ" – 150 грн./екз. Ця книга має 430 сторінок матового паперу, тверду обкладинку та вставки з тисненням золотом, кожна книжка пакується в індивідуальну вакуумну упаковку.

Превірка Рахунковою палатою ситуації з виданням підручників Міністерством освіти в 2010-2011 роках виявила наступне. Видавництва, яким Мінсовіти замовляло видання підручників, замовляли поліграфічні послуги харківському ТОВ "Побутелектротехніка" Михайла Шифріна. Після цього компанія замовляла друк в реальних типографіях, залишаючи собі 60-85% від загальної суми виділених міністерством коштів.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Підручник"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.