Оголошено переможців конкурсу робіт про визвольний рух

Конкурс наукових студентських робіт "Український визвольний рух 1920—1950-х років" серед студентів-дослідників історії завершився спеціалізованим науковим семінаром з участю провідних дослідників.

Визначено п’ятьох переможців, які отримали грошові премії та комплекти нових наукових видань із теми, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Конкурс організовано до 70-ї річниці створення Української Повстанської армії ЦДВР та Інститутом суспільних досліджень (Дніпропетровськ) спільно з Національним музеєм-меморіалом "Тюрма на Лонцького" (Львів) та Центром історії державотворення в ХХ столітті НаУКМА (Київ).

Загалом на конкурс надійшло 18 робіт із 8 міст України.

Слухачі мали нагоду почути доповіді Івана Патриляка "Протистояння українського визвольного руху німецькому окупаційному режимові: міфи та реалії", Володимира В’ятровича "Неможливий мир. Спроби польсько-українського порозуміння в роки Другої світової війни", Володимира Панченка "Економічний націоналізм — політекономічна доктрина, що відповідає викликам сьогоднішнього дня (на прикладі ОУН)".

"Для мене особливо цінним у конкурсі виявилося те, що роботи подавали не тільки студенти історичних факультетів, - зазначив голова вченої ради ЦДВР Володимир В'ятрович. - Це сигнал не лише про збільшення професійного зацікавлення історією, але й про більшу популярність міждисциплінарних студій". 

Володимир Панченко, директор Інституту суспільних досліджень, висловив переконання, що конкурс стимулюватиме зацікавлення українською історією, роботою з документальними джерелами та формування власного погляду на події минулого.

П’ять переможців отримали грошові премії по тисячі гривень та комплекти наукових видань із тематики, серед яких практичний порадник із доступу до архівів "Право на правду", монографії Володимира Панченка "Формування економічної платформи українського націоналістичного руху у 1920—1950-х роках", Івана Патриляка "Встань і борись! Слухай і вір…": українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960 рр.)", Володимира В’ятровича "Друга польсько-українська війна 1942-1947 років", останні числа наукового журналу "Український визвольний рух" та інші.

Молоді дослідники мали можливість виголосити свої доповіді, а учасники — продискутувати на тему цих досліджень разом із відомими істориками.

Переможцями конкурсу стали:

  •  Коваль Аліна, студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (історичний факультет) із роботою "Організація Українських націоналістів на Миколаївщині в 1940-1950-ті роки".
  • Скорих Олександра, студентка Львівського національного університету імені Івана Франка (факультет іноземних мов) з роботою "Волинський пласт".
  • Солов’ян Володимир, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка (філософський факультет) із роботою "Роль Нестора Махна та махновщини у визвольних змаганнях українського селянства (1917—1921 рр.)".
  • Тютенко Роман, студент Львівського національного університету імені Івана Франка (історичний факультет) із роботою "Гайдамацький кіш Слобідської України".
  •  Шендюх Петро, студент Львівського національного університету імені Івана Франка (історичний факультет) із роботою "Терористична діяльність національно-визвольного руху у Східній Галичині в міжвоєнний період: теорія та практика".

На конкурс подавали роботи за темами: повстанський рух на Наддніпрянщині у 1920-х роках; селянський опір колективізації; ідеологія та програми українського націоналізму в 1920—1950-х роках; чільні постаті ОУН та УПА в 1920—1950-х років; діяльність окремих структурних одиниць ОУН і УПА в певний період; повсякденне життя підпільників та повстанців у 1920—1950-х років.

Оцінювала роботи конкурсна комісія, до складу якої входили: кандидати історичних наук Володимир В’ятрович (Національний університет "Києво-Могилянська академія", ЦДВР), Володимир Панченко (ІСД), Олег Репан (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара ІСД) і доктор історичних наук Іван Патриляк (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ЦДВР).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.