Спецпроект

Львівські 5-класники вивчатимуть історію з УПА і Голодомором

Управління освіти Львівської міськради вирішило закупити для шкіл міста підручники з історії України, у яких Голодомор представлено як геноцид, а Українська повстанська армія - як борець за волю України.

Про це на прес-конференції у Львові повідомила виконуючий обов'язки начальника управління Катерина Гороховська, пишуть "Українські новини".

З її слів, автором підручника для 5-го класу видавництва "Астролябія" є 26-річний вчитель львівської школи №28 Андрій Закалюк.

Вартість книги - 35 гривень. Львів планує витратити зі свого бюджету розвитку на закупівлю підручників 70 тис. гривень.

Гороховська повідомила, що управління рекомендує цей підручник як додаткову допомогу з вивчення історії України.

Крім того, з її слів, зараз ведеться робота над підготовкою аналогічного підручника для 11-го класу.

"Автор не ставив собі завдання змінити підручники з історії України, які вже існують, у своєму підручнику він наголошує на темах, які, на його думку, мало освітлені в підручниках або взагалі не розкриті", - сказала Гороховська.

Сам Закалюк розповів, що в його підручнику, на відміну від інших, рекомендованих Міністерством освіти, згадуються такі теми як Голодомор, УПА, бій під Крутами, зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, "Помаранчева революція", а також більш широко представлено тему дисидентства 1960-х років.

Автор стверджує, що його підручник є збалансованим і не має ідеологічних перекосів.

"Однозначно зазначено, що голодомор - це геноцид, УПА й Бандера - герої", - сказав він.

Також він висловив надію, що його підручники будуть використовувати в інших містах і навіть у Донецькій області.

"Ми в підручнику не пишемо, що "донецькі" погані", - сказав він.

Нагадаємо, в березні 2011 року Табачник повідомив, що в нових підручниках з історії для 11-го класу "всюди буде відновлено термін "Велика вітчизняна війна". Тоді ж стало відомо, що в одному з видань нових підручників зник розділ "Русифікація".

У вересні 2011 року стартувала громадська кампанія "Антитабачниківські уроки історії".

У січні 2011 року Львівська міськрада передбачила у бюджеті півмільйона гривень для видання підручника з історії України, який "містив би правдиві матеріали про історичні події в Україні, а не викривлені Міносвітою".

Більше матеріалів про шкільні підручники з історії дивіться на ІП за темою "Підручник"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.