В Харкові хочуть пам'ятник Висоцькому

Харківська обласна організація Національної спілки архітекторів України оголосила конкурс на проект пам'ятника радянському барду і співаку Володимиру Висоцькому. Про намір встановити монумент іще торік заявляв Геннадій Кернес.

Про це повідомляє "Кореспондент" із посиланням на головного архітектора Харкова Сергія Чечельницького.

За словами Чечельницького, конкурс на проект пам'ятника став ініціативою обласної організації спілки архітекторів. З його умовами можна буде ознайомитися в управлінні архітектури Харківської міської ради або на сайті обласної організації НСАУ.

Чечельницький повідомив, що пам'ятник встановлять біля Палацу спорту на проспекті Маршала Жукова, де поет і музикант виступив з концертом у травні 1978 року.

Як відомо, у 2011 році міський голова Харкова Геннадій Кернес заявляв про наміри встановити у місті пам'ятники Володимиру Висоцькому і артистці Людмилі Гурченко.

Володимир Висоцький (1938-1980) - видатний радянський актор, співак і поет (бард), класик жанру авторської пісні, заслужений артист РРФСР (1986, посмертно) і лауреат Державної премії СРСР (1987, посмертно).

Висоцький написав близько 700 пісень і віршів, з великим успіхом гастролював в СРСР і за кордоном. Як актор зіграв близько тридцяти ролей у фільмах (зокрема "Місце зустрічі змінити не можна", "Вертикаль").

Батько актора Семен Володимирович і його дядько народилися в Києві, на вулиці Воровського.

Пам'ятник Володимиру Висоцькому в образі капітана міліції Гліба Жеглова (фільм "Місце зустрічі змінити не можна") відкрито у 2009 році біля головного офісу МВС України, на вулиці Богомольця.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.