Директор ЦОМ пояснив, що таке толерантність у підручниках з історії

Директор Центру освітнього моніторингу Павло Полянський наголосив, що в епоху глобалізації важливою місією шкільного курсу історії та підручників з цього предмету є, з одного боку, формування національно свідомої й відповідальної особистості, а з іншого – члена загальноєвропейської спільноти.

На думку громадського діяча, дітям варто говорити всю правду про історичне минуле, але питання в тому, на чому саме акцентувати в цій історичній правді; наголошувати слід не стільки на конфронтаційних моментах спільної минувшини, скільки на позитивному досвіді співпраці між народами, взаємопроникненні і взаємозбагаченні їхніх культур.

"Останнє зовсім не означає шлях до "глянсування" історії, - зазначив Полянський. - Ідеть­ся про уникнення в підручниках історично і методично невмотивованого вживання кліше на кшталт "іго", "агресія", "загарбання", "плюндрування" тощо; уникнення надмірного використання мартирологічних сюжетів з минулого".

Це стосується як викладу взаємовідносин представників різних етнічних груп в контексті   національної історії полікультурної України, так і взаємин українців з сусідніми державами, національні меншини з представників яких історично проживають в Україні.

"При цьому необхідно, щоб це не нагадувало вулицю з одностороннім рухом; аналогічні кроки щодо забезпечення неупередженого і толерантного висвітлення місця і ролі українців в історії мають робити також наші зарубіжні партнери", - зазначив директор ЦОМ.

Як приклад плідної співпраці істориків різних країн у пошуку взаємно прийнятних трактувань спільної історії Полянський навів 19-річний період діяльності Українсько-польської комісії експертів з узгодження змісту підручників з історії та географії.

На думку Полянського, нині існує нагальна потреба у створенні посібника для початкуючих і навіть тих, хто вже має досвід, авторів підручників з історії та редакторів видавництв, що спеціалізуються на створенні таких підручників - щодо того, як, без шкоди історичній правді, толерантно викладати складні питання історичної минувшини.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.