У ПІВНІЧНІЙ КОРЕЇ НИЩАТЬ ДЕРЖАВНІ МОНУМЕНТИ?

У КНДР все частіше фіксуються випадки псування і вандалізму щодо пам'ятників, присвячених лідерам держави.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на південнокорейський портал "Дейлі НК".

Портал наводить свідчення південнокорейського парламентаря Юн Сан Хена, який отримав відповідні дані від розвідслужб Південної Кореї.

"В останні місяці були пошкоджені монумент на честь заснування партії (Трудової партії Кореї - ІП) у Пхеньяні і пам'ятник Кім Чен Сук (матері Кім Чен Іра і бабусі Кім Чен Ина - ІП) на її батьківщині в повіті Хверен", - повідомив парламентарій.

Крім того, за його словами, "навколо великих університетів та ринків з'являється велика кількість графіті, які містять заклики скинути Кім Чен Уна", і говорять про те, що "спадкова передача влади зраджує справу соціалізму".

"Дейлі НК" нагадує, що в лютому минулого року був пошкоджений меморіал Мангенде, зведений на місці народження засновника КНДР Кім Ір Сена. Тоді це коштувало місця міністру народної безпеки генералу Чжу Сан Суну.

Лідер КНДР Кім Чен Ір (син засновника соціалістичної корейської держави Кім Ір Сена) помер у грудні 2011 року. До влади прийшов його син Кім Чен Ин.

Про псування і нищення пам'ятників в Україні читайте за тегом "вандалізм"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.