Українська Вікіпедія вийшла на третє місце у світі за популярністю

Українська Вікіпедія вийшла на третє місце в світі за темпами зростання популярності, поступившись лише китайській та індонезійській.

Про це повідомляє Watcher.

Фонд "Вікімедіа Україна", який керує україномовним розділом енциклопедії, у вересні сайт досяг рекордного значення кількості відвіданих сторінок - 34,4 млн. Це на 43% більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Як "Вікіпедія" редагувала статтю про УПА і Че Гевару

Наприкінці серпня українська Вікіпедія за кількістю статей вийшла на 14-те місце в світі, і тепер наздоганяє каталонську вікі, розрив з якою наразі становить 36 тисяч статей.

В середньому за минулий місяць на українській Вікі щодня створювалось 182 нових матеріали.

Керівник фонду "Вікімедіа Україна" Юрій Пероганич повідомив, що українська вікі потребує нових редакторів: якщо їх кількість виросте з теперішніх 1700 хоча б до 5000, то проект зможе увійти до десятки найбільших у світі.

В українській "Вікіпедії" оголошено місяць Харківщини

"Будьте сміливими, поправте хоч одну статтю у Вікіпедії - залиште свій слід у культурі", - сказав Пероганич.

Українська Вікіпедія містить 319 тисяч статей і є найбільшою україномовною енциклопедією і найбільшим колективним твором в Україні. Щоденно в українській Вікіпедії переглядається більше мільйона сторінок.

Українська Вікіпедія посідає 14-те місце серед усіх мовних розділів Вікіпедії, які пишуться більш ніж 280 мовами світу. Сайт УкрВікі займає дев'яте місце в Україні за відвідуваністю.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.