Спецпроект

Російські академіки: щодо війни двoх точок зору бути не може

Викладачі історії повинні виробити загальний підхід для вивчення ключових історичних моментів - зокрема, подій Великої Вітчизняної війни.

Так вважає директор Інституту загальної історії РАН академік Алєксандр Чубар'ян, повідомляє "Інтерфакс".

"Варіативність освіти - один з головних досягнень демократії. Але моя особиста думка, що ми повинні домовитися усередині історичного вчительського співтовариства про загальні підходи до ряду ключових моментів нашої історії і виробити консенсус", - зазначив Чубар'ян.

На його думку, наприклад, важливо виробити спільну оцінку подій Великої Вітчизняної війни.

"Є різні вчителі і різні оцінки, і різні підручники, але ми повинні домовитися виробити єдиний підхід, не в конкретиці, не в деталях, а в загальній оцінці війни та ролі війни для суспільства", - підкреслив історик.

Алєксандр Чубар'ян про спільний українсько-російський підручник

Чубар'ян додав, що в грудні Асоціація вчителів історії та суспільствознавства, головою якої він є, проведе захід, де обговорюватимуться сучасні підручники з історії.

"Ми хочемо зробити якийсь рейтинг підручників, які підручники більше імпонують школі, а також обговорити стандарти", - сказав академік.

У свою чергу, інший учасник прес-конференції, член-кореспондент РАН, ректор РДГУ Єфім Півовар вважає, що важливо звертати увагу на моменти в історії, інтерпретація яких може спровокувати дезінтеграцію суспільства. 

"Ті елементи, які можуть спровокувати радикальні прояви молоді, підростаючого покоління, і спрямовані не на зміцнення нашого суспільства, а на розвал, звичайно, про них треба домовлятися", - підкреслив він.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.