Спецпроект

Новий генпрокурор про історичні справи: ексгумація Чорновола і суд над Пукачем

А ще генеральний прокурор Віктор Пшонка заявив, що треба повторно узяти кров у Ющенка для аналізу у справі отруєння 2004 року.

 У слідства виникли серйозні питання в частині об'єктивності аналізів у справі отруєння Віктора Ющенка.

Про це заявив новий Генпрокурор Віктор Пшонка в інтерв'ю телеканалу "Інтер".

"Необхідно взяти у Віктора Андрійовича знову кров для проведення повторного аналізу, більш ретельного. Тричі запрошувався Віктор Андрійович, для того, щоб здати кров, але він не з'явився. Будемо працювати в цьому напрямку", - цитує його ЛІГАБізнесІнформ.

Також Генпрокурор прокоментував хід розслідування інших резонансних справ. "По В'ячеславу Чорноволу: ось буквально днями слідчі отримали добро від Тараса Чорновола на проведення ексгумації", - повідомив Пшонка.

За його словами, буде комплексна судово-медична експертиза, "під час якої ми відповімо на всі питання, і буде прийматися кінцевий результат, процесуальне рішення".

"У справі Гонгадзе, не пізніше 7 грудня повинні бути пред'явлені всі матеріали, закінчення слідства, цю кримінальну справу ми повинні направити в суд", - оголосив Генпрокурор.

"Якщо до суду направлено не буде, то необхідно змінити запобіжний захід, утримання під вартою Пукачу. Думаю, що слідство цього не допустить, і найближчим часом матеріали будуть пред'явлені, а надалі спрямовані до суду. Чекати залишилося небагато", - підкреслив Пшонка .

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.