Спецпроект

Табачник розробить спільні посібники з історії ще й з Туреччиною, Польщею і Литвою

Міністерство освіти і науки України має намір розробити спільні посібники з історії для вчителів не тільки з Росією, але і з Туреччиною, Польщею та Литвою, заявляє глава відомства Дмитро Табачник.

Про це повідомляє Інтерфакс.

"Ми будемо робити спільні посібники з історії для вчителів і з нашими сусідами з Росії, і з нашими сусідами з Туреччини", - сказав він на брифінгу в четвер у Києві.

Як повідомив Д. Табачник, він звернувся до міністра освіти і науки Туреччини і отримав неофіційну підтримку в створенні посібника. При цьому він висловив переконання в тому, що найближчим часом Україна отримає офіційну відповідь від Туреччини.

"Я звернувся, і, попередньо, неофіційно, отримав підтримку міністра освіти і науки Турецької республіки про підготовку спільних посібників з історії для вчителів не тільки по одному вектору", - сказав він.

За словами Д. Табачника, ведуться переговори з Міністерством освіти і науки Литви, спільно з Польщею. При цьому міністр відзначив, що українсько-російський посібник з історії для вчителів "обов'язково буде".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.