Виступ Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука перед обома палатами Парламенту Республіки Польща

25 травня Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук виступив перед Сеймом Польщі. Виступ кілька разів переривався оваціями.

 

Виступ Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука опублікований на сайті Верховної Ради України. 

Великий польський народ і наш близький сусід проявив безумовну любов до свого ближнього.

Весь світ вражений дивовижною людяністю і водночас рішучістю поляків!

У 2001 році рідний і вам, і нам Святий Іван Павло ІІ, під час свого вікопомного візиту в Україну, сказав: "Високі цивілізації не вимірюються лише економічним прогресом, а головним чином – мораллю і духовністю".

Кожен третій поляк так чи інакше залучився до допомоги Україні у лиху годину.

Низький уклін і щира вдячність тобі, дорогий польський народе!

Пані та панове,

Просто зараз, у ці хвилини, за тисячу кілометрів звідси йдуть запеклі бої.

Чи чуєте ви, як ревуть гармати?

Знаю, що чуєте.

Чи чуєте ви, як б'ються хоробрі серця українських воїнів?

Знаю, що чуєте.

Чи чуєте ви, як моляться українські матері?

Знаю, що чуєте.

Бо з перших хвилин злочинної агресії російської федерації ви, не сумніваючись ні на мить, відкрили мільйонам українців свої кордони, домівки, серця.

Польський народ не раз у своїй історії зі зброєю в руках боронив власну Вітчизну від російського імперіалізму і комуністичного терору.

Знаю, що і сьогодні ви готові захищати цінності свободи і незалежності.

Як це зробили ті громадяни України з польським корінням, кого уже немає з нами, але яких ми ніколи не забудемо.

Ігор Брановицький з Києва.

Андрій Вітвіцький з Івано-Франківська.

Вадим Заброцький з Житомира.

Іван Ісик з Дрогобича.

Володимир Галецький з Бердичева.

Усі вони мали дві країни в одному серці.

Мали дві Вітчизни, які однаково шанували і захищали.

Немає тих сліз і люті, щоб передати наше спільне горе і бажання помститися за кожного і кожну.

Я майже щодня проходжу повз мурал Олександра Мацієвського, життя якого обірвала автоматна черга окупанта.

Його останніми словами були "Слава Україні".

Ми щодня ховаємо наших героїв.

Ми щодня приходимо на їхні могили.

Вчора на Повонзківському цвинтарі я вшанував пам'ять громадянина Польщі Даніеля Штибера.

Саме вчора йому б виповнилося 36.

Разом зі своїми польськими побратимами Томашем Валентеком, Янушем Шереметою, Кшиштофом Тифелем він пролив кров за нашу і вашу свободу у складі Інтернаціонального легіону.

В цьому сумному списку і Марек Масталеж, волонтер з Познані.

Вічна і світла пам'ять тим, хто загинув, захищаючи або допомагаючи Україні, маючи водночас велику любов до Польщі.

А відтак – і любов до свободи і свого ближнього.

Прошу вшанувати хвилиною мовчання всіх, хто віддав життя за вільну Україну, вільну Польщу, за цінності, на яких збудована вільна Європа.

Шановні депутати Сейму і Сенату,

1 500 кілометрів активного фронту, який тримає сьогодні Україна, це – кривавий шрам на тілі Європи.

Він, як і всі інші наші рани, не скоро загоїться.

Я вдячний вам за те, що повірили у нас, у нашу перемогу, яка стане перемогою і Польщі, і всього вільного світу.

Ви стали нашим тимчасовим прихистком, надійним тилом, величезним гуманітарним і військовим хабом, через який в Україну надходить допомога з усього світу.

Ви лікуєте українських воїнів, готуєте медиків, вчите наших дітей.

Я дякую Президенту Польщі, членам Сейму і Сенату, Главі Уряду, міністрам, містам, воєводствам, повітам, гмінам.

Ми щиро дякуємо за вже надану Польщею військову допомогу, яка ефективно використовується на полі бою нашими захисниками.

Ніколи не забудемо лідерство Польщі у створенні танкової коаліції, адже перші "Леопарди" ми отримали саме від вас.

Віримо, що невдовзі буде створено льотну коаліцію, в якій Польща посяде чільне місце.

Адже війна триває.

І сьогодні Україна потребує посиленої безпекової підтримки.

Попри жорстоку війну проти нас, ми мріємо про мир.

Дякую за підтримку формули миру Президента України Володимира Зеленського, який просив привітати вас і від серця подякувати!

Дорогий братній польський народе!

Справедливість – це цінність, яка у цій страшній війні набула для нас нового значення.

Я – про незворотність покарання.

Вбивця має знати, що кара за злочини – неминуча. 

Дякую вам, депутати Сейму, за чітке засудження воєнних злочинів, злочинів проти людяності, злочинів геноциду, скоєних росією на території України.

Дякую за підтримку створення спеціального трибуналу.

Вдячний обом палатам за визнання російського режиму терористичним.  

Хочу особливо подякувати членам Сенату за прийняття резолюції із засудженням депортації росією українських дітей.

Ми поки точно не знаємо цифр, скільки маленьких доль ворог намагається занапастити.

У кримінальних провадженнях вже зафіксовано понад 19 тисяч таких вирадків.

Але боюся, що реальність ще страшніша.

Примусове переміщення дітей до іноземної держави є елементом злочину геноциду.

Я вдячний Маршалку Сейму, шановній пані Ельжбєті Вітек, за ініціювання співпраці між жінками-головами парламентів Європейського Союзу з особливим наголосом на таких злочинах росії, як викрадення українських дітей та торгівля жінками.

Дорогі друзі, наші польські брати і сестри,

Український народ за своїм духом, за своїми цінностями був, є і завжди буде частиною західної цивілізації.

І сьогодні українці й українки ціною власних життів стоять на захисті цивілізаційних цінностей.

Хіба це не найсильніший аргумент для того, аби нарешті прийняти Україну до європейської і євроатлантичної родини? 

Вільний світ має усвідомити, що без України Європейський Союз і Північноатлантичний Альянс ніколи не будуть повноцінними.

Я щиро вдячний вам за те, що Польща це добре розуміє.

Дякую Сенату Польщі за резолюцію, в якій ви одноголосно підтримали пришвидшену процедуру набуття Україною членства в НАТО та необхідність надання Україні гарантій безпеки до моменту її вступу до Альянсу.

Бачу в цьому рішенні, пане Маршалку Сенату, дорогий Томаше, Вашу велику роль і заслугу.

Шановні пані та панове,

Попри тривалу війну, вже сьогодні треба братися за відбудову України.

Ми розглядаємо Польщу як важливу частину цього великого і амбітного проекту.

Ми всі і разом відбудуємо Україну кращою, ніж вона була.

Ми вітаємо запущену Польщею процедуру конфіскації російських активів – завдані нам збитки мають бути компенсовані агресором.

Пані та панове,

Наші народи неодноразово зазнавали болю від мільйонів втрат від російської імперії, від більшовицького та згодом – комуністичного режимів.

Ми добре пам'ятаємо про Катинь, Мідне, Харків, Биківню.

Сьогодні світ побачив, які жахіття "рускій мір" приніс на українську землю – у Бучу, Бородянку, Ізюм, Чернігів.

Після російської окупації там досі знаходять місця катувань і безіменні поховання.

Але ми робимо все, щоб кожній людині повернути ім'я, щоб вона була гідно похована.

Бо це її невід'ємне право – право на гідне поховання і вічну пам'ять.

Ми готові і відкриті до співпраці з Польщею.

Разом шукатимемо і відновлюватимемо місця пам'яті.

Разом повертатимемо із забуття імена тих, хто спочиває в безіменних могилах: як в Україні, так і в Польщі. 

Без заборон і бар'єрів.

Адже це – наш спільний моральний і християнський обов'язок.

Уроки спільної історії, серед яких найважчими були уроки Першої і Другої світових воєн, уроки часів тоталітарних режимів, вчать нас одному:

– ворог боїться, коли ми разом;

– ворог не хоче, щоб ми жили в мирі;

– ворог робитиме все, щоб нас посварити.

Наближаються 80-ті роковини страшних подій на Волині.

Ми розуміємо ваш біль від втрат своїх найдорожчих.

Усім родинам і нащадкам тогочасних подій на Волині хочу висловити слова щирого співчуття і подяки за те, що зберігаєте світлу пам'ять про ваших предків.

Пам'ять, яка не кличе до помсти чи ненависті, а слугує пересторогою, щоби нічого подібного між нашими народами більше ніколи не повторилося.

Людське життя однаково цінне, незалежно від національності, статі, раси чи віросповідання.

І з цим усвідомленням ми будемо працювати з вами, дорогі польські друзі, приймаючи правду, якою б болісною вона не була. 

Маємо разом скласти цей нелегкий, але вкрай необхідний іспит.

Щоб формула "пробачаємо і просимо вибачення" отримала справжній сенс і практичний вимір.

Ми разом віднайдемо правду і дамо справедливі оцінки.

Я хочу, щоб ми шанували і не забували славетне братерство нашої зброї.

Як ми разом понад сто років тому звільняли Київ та рятували Європу від більшовицької навали.

Як наші народи об'єдналися у Січневому повстанні проти російського гніту.

Нехай пам'ять про ці героїчні події ще більше єднає наші народи і наші країни.

Дорогі польські друзі!

Я хочу, щоб ви відчули безмежну вдячність усіх українців за все, що ви робите сьогодні для України.

Я хочу, щоб ми усвідомили, що можливо вперше, історія дарує нам – нашим президентам, парламентам і урядам – унікальний шанс і відповідальність стати творцями нового майбутнього добрих сусідок України і Польщі.

Я хочу, щоб ми разом написали нашу нову історію – не переписуючи її і не вириваючи з неї жодної із уже написаних і пережитих сторінок.

Під час перебування у Варшаві багато хто з моїх польських друзів просив мене вам не дякувати: мовляв, ми, поляки, маємо дякувати вам.

Але нехай це залишиться єдиним проханням, до якого сьогодні я не дослухаюся.

Дякую вам, поляки!

Як добре, що ви у нас є!

Слава Україні!

Слава Польщі!

Теми

Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.