"Аргонавти Всесвіту": як українці полетіли на Венеру

80 років тому вийшов друком перший в український літературі науково-фантастичний роман про міжпланетні мандри. Книга Володимира Владка надихнула братів Стругацьких і Павла Поповича. В Японії видана шість разів.

26 листопада 2015

У жовтні 1935 року київський часопис "Знання та праця" завершив публікацію фантастичного роману Володимира Владка "Аргонавти Всесвіту".

Твір про космічну експедицію на Венеру друкувався частинами протягом десяти місяців.

Раз на два тижні читачі "науково-технічного журналу для піонерів і школярів" діставали чергове число і стежили за пригодами трьох міжпланетних мандрівників – керівника експедиції сивочолого академіка Миколи Риндіна та його молодих колег Вадима Сокола та Бориса Гуро.

Вже під час публікації роман викликав такий інтерес, що видавництво "Дитвидав" терміново уклало з 34-річним автором угоду.

Книжка з'явилася одразу по закінченні журнальної публікації – великим накладом у 20 тисяч.

Перше видання "Аргонавтів...", 1935 рік

Для порівняння: середній наклад української книжки складав у ті часи 7,5 тис., а популярний фантастичний роман Юрія Смолича "Господарство доктора Гальванеску", виданий кількома роками раніше, мав 10 тис. примірників).

"Ідуть роботарі" (1931) - перша художня робота Володимира Владка, пізніше видавалася під назвою "Залізний бунт". Про повстання машин

Захоплення читачів зрозуміле.

Добре закручений сюжет, оповідь містить купу астрономічних цікавинок, ще й екзотичний маршрут міжпланетної експедиції – до Венери (зазвичай письменники "відряджали" персонажів на Місяць або на Марс).

Перше видання "Аргонавтів..." у перекладі російською, 1939 рік

А головне – 17-річний персонаж Василь Рижко, який таємно пробрався у "перший у світі пасажирський астроплан" і в такий спосіб долучився до трьох зореплавів.

Цей юнак – перший український "літературний" космонавт.

Видання 1947 року

Своїм успіхом роман завдячує також тій обставині, що є першим в український літературі великим твором про політ на інші планети.

Як фантаст Володимир Владко мав неабиякий дар передбачення. Один з юних читачів "Аргонавтів" – Павлусь Попович із Білоцерківського району на Київщині – переконався в цьому на власному досвіді.

Ставши космонавтом, Попович зізнався: "Для мене "Аргонавти Всесвіту" – буквар космонавтики. Вже коли побував у космосі, був просто вражений, як письменник точно спрогнозував ситуацію, пов'язану з невагомістю".

Видання 1956 року

Багато чого письменник-фантаст передбачив і у попередньому романі "Аероторпеди повертають назад", надрукованому "Дитвидавом" 1934 року.

У ньому така собі європейська країна (на малюнках її військові подані зі свастикою на одязі) атакує СРСР, причому бомбардувальники скидають перші бомби о 4-ій ранку (саме так сталося через сім років – у червні 1941-го), а серед персонажів є лейтенант авіації Гагарін.

Наклад книжки вилучили з продажу і знищили. Чому? Залишилося таємницею.

З 10 тисяч примірників донині вціліли лише два: в Національному музеї літератури в Києві і приватній колекції в Харкові.

Чергове російське видання, 1957 рік

Власне, історія з вилученням тиражу відбилася на долі "Аргонавтів Всесвіту".

Письменник завершив цей твір 1933-го. Журнал "Знання та праця" оперативно подав анонс: надрукуємо роман наступного року. Проте цензура не квапилася дозволяти новий твір автора, книгу якого щойно заборонили.

У 1950-х роках "Аргонавтів..." чудово проілюстрував Георгій Малаков - старший брат київського краєзнавця Дмитра Малакова

Редакція "пробивала" рукопис цілий рік. І нарешті почала друкувати з січня 1935-го.

Після оприлюднення "Аргонавтів" письменник кілька разів доопрацьовував своє творіння. Шліфував стилістику, модернізував діалоги персонажів – відповідно до нових досягнень науки.

Видання 1974 року

Видання вже 1956 року має примітку: "Роман у 1955 році зазнав ґрунтовної переробки у світлі новітніх наукових досягнень, він значно доповнений, введені нові дійові особи".

Оці нові персонажі – насправді відформатовані старі: Борис Гуро перетворився на китайського професора Ван Луна (в той час дружба з Китаєм – тренд радянської політики), а Василь Рижко "змінив стать" – став студенткою Галиною Рижко.

Присутність дівчини додала оповіді шарму, хоча амурної лінії в романі нема.

Стругацькі теж писали про боротьбу радянських людей з венеріанською стихією, тільки з більшим пафосом. Одна з ілюстрацій до "Аргонавтів" Григорія МАЛАКОВА

Оновлені "Аргонавти" друкувалися безліч разів. Кажуть, навіть спричинили появу першої книги Аркадія і Бориса Стругацьких.

Прочитавши твір Володимира Владка у російському перекладі, брати розкритикували роман. Хтось зауважив: критикувати ладні усі, а написати краще – ніхто.

1957 року Стругацькі створили власний варіант експедиції на Венеру – повість "Країна багряних хмар". Так почалася літературна слава відомого дуету.

Насправді температура на поверхні Венери складає 460 градусів за шкалою Цельсія (причина - парниковий ефект). Пейзаж - пустеля з вистиглих потоків лави (90% поверхні), регулярна вулканічна активність зі свіжими потоками лави. Зображення: Геологічна служба США, на основі радіолокаційних даних міжпланетної станції "Магеллан"

"Аргонавти Всесвіту" не втратили актуальності пізніше, коли настала ера справжніх, а не лише літературних польотів у космос.

Роман перевидавався й після смерті автора 1974 року.