Комуністичний рай. Все, але не для всіх

Той, хто жив у Радянському Союзі, напевне, пам'ятає ці острівки "загниваючого капіталізму" у Москві, Ленінграді, Києві, Ялті та інших містах СРСР. Звичайна людина могла, вистоявши чергу, потрапити туди хіба на екскурсію.

Мова про мережу магазинів "Берёзка", в яких торгували небаченими деликатесами, заморськими  фруктами, французькими винами та парфумами, американськими цигарками, німецькою техінкою, фінською сантехнікою та іншими артефактами "солодкого" і "шикарного" життя.

Київська "Берёзка" правда, мала назву "Каштан", крамниці знаходились на розі Хрещатика і бульвару Шевченка, на Сирці, проспекті Лесі Українки.  

Там не приймали звичайні радянські гроші - рублі. Там ходила спеціальна валюта - "сертифікати", "чеки", "бони", а в останні роки існування Союзу - й долари.

Так виглядали гроші для обраних

Звісно, звичайна людина не могла мати ні першого, ні другого. За спробу купити їх була передбачена кримінальна відповідальність, а якщо в "особливо великих розмірах" - аж до смертної кари. Але у найближчому підворітті можна було купити ці квазігроші за курсом чорного ринку. Якщо" тільки не кинуть досвідчені шахраї і не потрапиш під міліцейську облаву.

А ця купюра - справжнє багатство, здійсніть віртуальну закупку за прейскурантом;)

Моряки, дипломати, військові, інженери, розвідники, партійні працівники - коло тих, хто мав право "отоваритись" у "Берёзке" було нешироким і дуже престижним. Бо там було все, чого могла забажати скромна радянська душа. І навіть більше. Пересічному робітникові чи інтелігенту фантазії б не вистачило перерахувати кількість наявних на полицях сортів сухої ковбаси, видів консервів, різновидів алкоголю. І це тоді, коли натовпи з мільйонів людей стояли не за тим, що треба було, а за тим, що "викидали"...

Тільки після падіння "залізної завіси" й приходу ринку можливості обраних категорій і всіх інших громадян купувати продукти і товари зрівнялись. Залишились незрівняними тільки зарплати.