Спецпроект

2017: "Три нації - одна свобода!". Канадські українці – визволителі Нідерландів

Український кризовий медіа-центр спільно з канадськими та нідерландськими партнерами випустив соціальний ролик про українців - громадян Канади, які в роки Другої світової війни воювали за визволення Нідерландів з-під нацистської окупації.

145 канадських українців загинули під час визволення Голландії.

Головний герой ролика – нащадок українських емігрантів Волтер Бунка. 6 червня 1944 року в складі Канадської армії він висадився в Нормандії, відзначився під час боїв у Голландії.

Бунка - кавалер 5 канадських і 1 голландської нагороди бойові заслуги.

Текст за кадром: "У кінці ХІХ століття сотні тисяч українців переїхали на землю вільних людей - до Канади. Коли світовій свободі став загрожувати нацизм, тисячі взяли до рук зброю, щоб її захистити. Воллі Бунка – йому пощастило вижити. Але 145 канадців українського походження навіки спочивають у голландській землі. Три нації - одна свобода". 

Ролик є елементом канадсько-нідерландсько-української інформаційно-просвітницької кампанії "Три нації – одна свобода". Її мета – розкрити для представників усіх трьох країн спільну сторінку історії – участь канадців українського походження у визволенні Нідерландів від військ нацистської Німеччини влітку 1944 року.

Автором ідеї є Геннадій Курочка, співзасновник та член правління Українського кризового медіа-центру. Спілкуючись із голландцями,він звернув увагу, що в Нідерландах надзвичайно шанують канадців за внесок їхньої країни у визволення Нідерландів від нацистів.

Зважаючи на те, що у Канаді – одна із найчисельніших українських діаспор, йому спало на думку з’ясувати, скільки канадських українців тоді брали участь у визволенні Нідерландів у складі Збройних сил Канади.

"Ми знайшли 117 воїнів, три меморіальних канадських кладовища. Тоді я зрозумів, що ми повинні щось зробити, тому що у Нідерландах і Україні про це мало хто знав", – розповів Геннадій Курочка. 

Докладніше читайте тут.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.