Спецпроект

1937-1940: Троцький у Мехіко про московський процес "ворогів народу"

Документальна зйомка, зроблена у Мехіко між 1937 і 1940 роками. Лев Троцький тримає у руках свою книгу “За лаштунками московського суду” і виголошує антисталінську промову.

Уродженець України вибачається за погану англійську, якою виголошує промову, і дякує мексиканському народові і президенту Карденасу, котрі дозволили йому втекти “з-під домашнього арешту” у Норвегії і вільно жити у Мексиці.

Вождь ІV Інтернаціоналу стверджує, що сталінський суд над ним базується на фальшивих свідченнях і вимагає “зворотнього” суду, називаючи сталінізм “безвідповідальним деспотизмом бюрократії над народом”.

Розшифровка промови:

"Stalin's trial against me is built upon false confessions, extorted by modern Inquisitorial methods, in the interests of the ruling clique. There are no crimes in history more terrible in intention or execution than the Moscow trials of Zinoviev-Kamenev and of Radek-Piatakov.

These trials develop not from communism, not from socialism, but from Stalinism, that is, from the irresponsible despotism of the bureaucracy over the people!

...What is now my principal task? To reveal the truth. To show and to demonstrate that the true criminals hide under the cloak of the accusers. What will be the next step in this direction? The creation of an American, a European and subsequently, an international commission of inquiry, composed of people who incontestably enjoy authority and public confidence.

I will undertake to present to such a commission all my files, thousands of personal and open letters in which the development of my thought and my action is reflected day by day, without any gaps. I have nothing to hide! Dozens of witnesses who are abroad possess invaluable facts and documents which will shed light on the Moscow frame-ups.

The work of the commission of inquiry must terminate in a great countertrial. A countertrial is necessary to cleanse the atmosphere of the germs of deceit, slander, falsification and frame-ups, whose source is Stalin's police, the GPU, which has fallen to the level of the Nazi Gestapo".

Читайте також: "Музей Лева Троцького в Мехіко. ЕКСКУРСІЯ"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.