Спецпроект

Картини з Музею історії Києва заберуть у чиновників і повернуть у музей

Картини Музею історії Києва, які були використані для оформлення кабінетів керівників столичної мерії, будуть повернуті до фондів музею.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на прес-службу Київської міськадміністрації.  

Головне управління культури КМДА звернулося до Управління справами мерії з проханням провести інвентаризацію картини в приміщеннях мерії художніх полотен, які були передані з фондів Музею історії Києва для оформлення кабінетів керівників міста
   
За інформацією ГУ культури, ці полотна були передані в період з 1992 по 2006 роки. Прийом і передача експонатів здійснювалися у відповідності з діючими нормативними документами.
    

Протягом останніх років більшість робіт повернули музею, деякі картини досі залишаються в приміщенні мерії, і після проведення інвентаризації також будуть повернуті музею.

Під час перевірки наявності картин у 2008 році виявлено пропажу 111 живописних робіт. За даним фактом відділення міліції Шевченківського РУГУ МВС України в Києві порушено кримінальну справу.   

Враховуючи ситуацію, що склалася, працівники Музею історії Києва почали повну звірку наявності музейних експонатів з обліково-фондової документацією, в результаті чого в кінці 2008 року було виявлено 56 картин з 111 зниклих, пошук ще 55-ти робіт триває.  

Крім групи зберігання "Живопис", також проведена перевірка групи "Старовинні друковані книги" з фотофіксацією, розпочато звірка групи "Графіка" та колекції Григорія Світлицького.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.